Сторінка:Володимир Старосольський. Теорія нації. 1922.pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

На його думку, нація „то гурт осіб, що протягом багатьох поколінь розвязав усі культурні завдання людства для себе, при чім деякі з них розвязав він инакше, ніж то роблять инші гурти людей, з котрими він стрічався, або порівнюється, наслідком чого в нім виробилися окремі, „національні“ форми творчости“[1]). Сим „моментам, що складають істоту національности, відповідають три ріжні роди національних інтересів: інтереси національної незалежности, інтереси національних творчих „форм“[2]). Се інтереси, яких предметом є незалежність, відріжненнє від чужих та розвій власної творчости. Не зважаючи на номенклятуру та на „емпіристичне“ розуміннє нації Житловським, він говорить не про окремі „національні“ інтереси, але про інтереси нації як індивідуального їх носія. І всі три роди інтересів можна звести до одного: „інтереси“ зберегти та розвинути свою індивідуальність.

Недобаченнєм або недоціненнєм сього основного факту є доволі поширений поділ націй на „культурні“ та „політичні“[3]). В його основі лежить погляд, що істнують два роди національних інтересів, культурно- та політично-національні, та що нація може вдоволитися тільки одним з них, стаючи, таким чином, або культурною, або політичною нацією. Історично сей погляд був пануючим в Німеччині на переломі XVIII та XIX століття[4]).

Але власне історія Німеччини доказує, що се розріжнюваннє було з одного боку, тісно звязане з пануючими політичними відносинами, чужою інвазією та політичним поділом Німеччини, з другогож, що воно було тільки проявом незрілости національної ідеї та неповного її розуміння. Життє Німеччини блискуче перейшло до порядку під сим поділом. І власне твір Фіхте, з його наскрізь культурницькою концепцією нації, [5]) став так дуже сильною зброєю для здійснення політичних ідеалів німецької нації — її визволення та її політичного зєдинення.

Така конечність а заразом помилковість поділу націй на культурні та державні стає очевидною, коли тільки взяти під розвагу зна-

  1. ↑ „Соціялізм і національне питаннє“, стор. 30.
  2. ↑ Там же, стор. 31.
  3. ↑ Fr. J. Neumann, „Volk und Nation“, 1888, стор. 132, 140. A. Kirchhoff, „Zur Verständigung über die Begriffe Nation und Nationalität“, 1905, стор. 52 і слід. Meinecke, цит. тв., стор. 3.
  4. ↑ Meinecke, цит. тв., розділи III — X.
  5. ↑ „Reden an die deutsche Nation“, бесіди 4, 5, 7, та головно 8.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Володимир_Старосольський._Теорія_нації._1922.pdf/44&oldid=248617