виступає як складова частина поняття нації. До Ґумпльовича одні, як Мацціні[1]), Блюнчлі[2]) підносили тільки як конечне політичне домаганнє. як постулят та ідеал злиттє нації з державою: “кожда нація є державою, кожда нація є тільки одною державою“. Другі клали державу в основу одного з двох можливих родів нації, протиставлячи “державну“ “культурній“ нації[3]). Ґумпльович[4]) ставить позитивне відношеннє “народу“ до держави, як істотну прикмету, без якої народ не є нацією. Але недостача та помилковість сеї дефініції в тому, що в ній признано історичний факт державного істнування (в минулому або в теперішньому) обєктивним критерієм нації. Очевидна помилковість такої дефініції випливає з простого міркування, що згідно з таким розуміннєм або кожда заістнувавша держава мусілаб бути жерелом нової нації, або дефініція є неповна, бо не поясняє чому власне тільки деякі держави породили нації.
Крім сього ся дефініція викликує цілий ряд дальших питань, з яких деякі нелегкі для відповіді: яка форма політичної орґанізації вистарчає, щоби признати народові державну минувшину, а вслід за сим признати його нацією? (Ґумпльович сам не признає пр. Українців за націю ізза браку такої минувшини)[5] — як довго мусить тревати державність народа, щоби він став нацією? Який найдовший час може ділити недержавний тепер нарід від його державної минувшини? і т. д. З сього боку поділяє ся дефініція недостачі всіх спроб, найти єство нації в якійнебудь обєктивній її прикметі.
Заслуга Ґумпльовича в тому, що він вказує вірно площину, на якій треба шукати єства нації. Се відношеннє її до держави. Тільки сього відношення не можна брати в розумінню обєктивного факту власної
- ↑ В. Левинський, “Народність і держава“, стор. 88 і слід.
- ↑ Bluntschli, “Die nationale Staatsbildung und der moderne deutsche Staat“, 1870.
- ↑ Meinecke, цит. тв., стор. 6. слід. і раніше.
- ↑ Ґумпльович називає “народом“ суспільність держави. Тут уживається сього слова на означениє не державного суспільства, але на означенеє ґрупи, що відзначається окремими обєктивними прикметами, як мовою і т. д.
- ↑ Цит. тв., стор. 44 зам. На основі опреділення нації Ґумпльович не признавав Українці нацією. При тім виходив з передпосилки, що Українцї ніколи не мали власної держави. 1904 — 1905 рр. доволі часто заходив я з пок. тов. Є. Косевичом до пок. Ґумпльовича. Тов. Косевич приніс був Ґумпльовичові один або два перші томи „Історії України“ Грушевського. За якийсь час, Ґумпльович, що прочитав був „Історію“ з великим зацікаленнєм, в розмові з нами про неї згадав про свою увагу відносно Українців і заявив, що змінив висказаний там погляд. Тоном глибокого переконання сказав тоді до нас: „ви є нація“. В другому виданню книжки згадана увага про Українців пропущена.
