Сторінка:Володимир Старосольський. Теорія нації. 1922.pdf/88

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

антропольоґічні прикмети, виникли ріжниці мови, стала витворюватися власне, відмінне від анґлійського гарне письменство, мистецтво, своя фільософія, власна культура приватного та публичного життя[1]).

Сей процес досі ще нескінчений. Ще в третій четвертині XIX століття вівся спір, про істнованнє окремої американської літератури[2]). Всежтаки сьогодня істнованнє окремої американської народности се неспірний факт. Анальоґічне явище стрічаємо в південній Америці, де новонароджені нації довго ще не мали власної народности і в области культури тільки згодом усамостійнилися супроти Італії та Португалії[3]).

Приміри Анґльо-Саксонської та латинської Америки для зрозуміння істоти нації дуже інтересні. Там не було історичних відносин, серед яких творилися нації Европи та які затемнюють та иноді закривають перед нашими очима явище народин нації. Націо-творчі сили ділали там в чистій формі так, що дають нам неначе сурогат научного досвіду переведеного в робітні, в ізоляції від усього що припадкове та що не належить до єства явища. Ані на спільне своє кровне походженнє, ані на історичні традиції, ані на споконвіку свою зрошену кровю та потом батьків територію, ані на спільну віру, ані на власну, окрему від инших мову не можуть зглядно не могли покликатися нації Америки як на основу свого національного істновання.

Все те зявилося тільки згодом, не як причина, а як продукт національного їх істновання. Їх колискою була боротьба, типова боротьба демократії in tyrannos. Момент, коли замаяв в сій боротьбі проти метрополій самостійницький стяг, був моментом народин нових націй (див. с. 150).

3. Єство нації. Серед численних теоретичних дефініцій націй, займає окреме місце дефініція подана Л. Ґумпльовичом. В першому виданню свого “державного права“, яке вийшло під заголовком “Фільософія державного права“, Гумпльович каже: “Приналежність в минувшині на протязі довшого історичного періоду до одного народу та одної держави є істотною умовою, отже також критерієм кождої національности. Взаїмне відношеннє понять: племя, нарід, національність можна означити так, що “племя“ є минувшиною народу, а національність його майбутнім“[4]).

Таким чином, нація се суспільність, що мала або має власну державу. В сій дефініції — оскільки знаю — держава перший раз

  1. Firmin Roz, “L’energie américaine“, Paris. E. Flammarion.
  2. Th. Bentzon, “Les poétes Americaines“ (“Revue des deux mondes“, 1886, LVI. 3. p.), стор. 80 і слід.
  3. F. Garcia-Calderon, “Les démocraties latines de l’Amérique“.
  4. L. Gumplowicz, “Philosophisches Staatsrecht“, 1877, стор. 43.