10
Т. 2. Ч. 1.
ВОЛЯ
Рубрика II.[1] виказує враз із загальним розміром теріторій, ще і ті ріжниці, які Рудницький не брав в рахунок при свойому обчисленні.
Порівнюючи рубрику I з рубр. II., бачимо, що ріжниці не великі; виняток творять ґуб 9, 10, 14, 20, 22, — де ріжниці доволі великі.
Рубрика III. подає величінь одноцільної української теріторії по Рудницькому[2]. Як числа рубр. I, так і числа рубр. III, являються лише приблизними; під увагу взято лиш тисячі й десятки тисяач км³.
Більш точними числами (ізза подання соток, десятків й одиниць km²) й опертими на подрібному обчисленні по повітам, являються числа рубрики IV. по Кордубі.[3]
Порівнюючи цю послідню із рубрикою II. відносно ґуберній 1 і З—7, які в цілости належать до української національної, теріторії бачимо, що ці числа ріжняться між собою заледві одиницями km²; виняток становлять ґуб. київська, волинська й херсонська. Вони подані у Кордуби меншими, ніж в Юрашека. Котрі із цих ріжних чисел трьох згаданих ґуберній є точними?
„Єжегодникъ Россіи“ за 1910 рік подає такі числа:
ґуб. волинська... 63.036,8 верст. кв. = 71.735·87 km²
„ київска.... 44.777,9 „ „ = 50.957·25 „
„ подільська... 36.921,7 „ „ = 42.016·89 „
Як бачимо величінь цих ґуберній годиться з подрібною точністю[4] з числами тихже ґуберній, поданими Кордубою. Себто робимо висновок, що і прочі незгідні числа треба справити в Юрашека по Кордубі, а не на відворот.
Далеко більше ріжняться між собою числа рубрики III. і IV. відносно ґуберній, в яких не всі повіти належать до суцільно української теріторії. Розглянемо їх по черзі:
Ріжниці у теріторії ґуберній 1, 3—8 маємо через те, що Рудницький розглядає їх приблизно, а Кордуба точно. Величінь цих ґуберній подаємо у рубриці V, яка являється комбінацією рубрик III і IV. — по Кордубі.
У ґубернії чернигівській (2), Рудницький, опіраючися на проценті українського населення у цілій ґубернії (86% Укр.), зачислює до національної української теріторії і повіти з меншим процентом Українців. Кордуба відкидає у цій ґубернії чотирі північні повіти: новозибківський, суражський, мглинський і стародубський, через те, що статистика з 1897 р. намічує у них менший процент Українців, ніж инших.[5]
——————
- ↑ Взята із ґеоґраф.-статистичних табель Др. Юрашека, презідента державної австрійської статистично-центральної комісії. („Geographisch-statistische Tabellen“ von Dr. F. Juraszek. 1917. ст. 53, 61—64.)
- ↑ Його „Ukraina“ 1916 р.
- ↑ „Теріторія і населення України“ М. Кордуба. Видання „Вістник політики, літератури й життя. 1918 р.
- ↑ беручи в першій ґуб. — 0·87 km² за 0·9 km², в другій 0·25 за 0·3, в третій 0·89 за 0·9.
- ↑ Рудницький подає в: Новозибківському пов. Укр. 66%, і 39% Моск.; Кордуба 94% Моск. В Стародубському пов. по Рудницькому Укр. 75%, і 22% Моск, а по Кордубі 94% Москалів.
