Т. 2. Ч. 1.
11
ВОЛЯ
Тут знова заходить питання, котрі із чисел на основі тогож самого джерела, являються дійсними? Поминаючи те, що і урядові числа процентів українського і московського народу, далекі від дійсности[1], всеж таки приймемо проценти національностей у цих чотирьох повітах, подані статистикою урядовою, більш імовірними, ніж числа Рудницького. Право Українців на ці чотири повіти можна опірать не на процентовому відношенні, а на історії[2], а також на волі самої людности, яка в 1918 році виносила на волостних з’їздах постанови, щоб влучено їх в склад Української Народньої Республіки.[3] Беручи під увагу, що проценти Українців мусять бути вищі, у більш південних частинах цих повітів, означуємо приблизно українську теріторію Чернигівщини на 40.000 km².
В Кубанщині ріжниця теріторії, подана Рудницьким і Кордубою не велика. Кордуба залічує до національної теріторії 4. повіти (Катеринодарський, Єйський, Таманський і Кавказький[4]). Рудницький крім згаданих 4-ох повітів зачисляє ще окраїни повітів: Майкопського, Лабинського, Батилпашинзького.
Беручи одначе на увагу, що урядова статистика якраз в области Кавказу незвичайно односторонка, й з другої сторони те, що щораз більше зростаюча українська кольонізація у цій області перевишає московську,[5] можна уважати більш правдоподібною величінь української теріторії по Рудницькому. Тому — ми означуємо єї 60.000 km.²
Замітно велика ріжниця помічається у Губернії Таврійській. Рудницький зачисляє до суто української области всіх вісім повітів на основі залального відношення проценту Українців у цілій ґубернії (42% Укр; 28% Моск. 13% Татари 5% Жиди 12% инші). Кордуба зачислює із 8 повітів лише три (бердянський, дніпровський і мелітопольський). Сильна перевага української кольонізації у Таврійщині, зростаюча з року на рік і сумнівність урядової статистики що до проценту Москалів,[6] отце причини, через що можна признати за Рудницьким право України, коли не до цілої Таврійщини з Кримом, то
——————
- ↑ В стародубському повіті залічено урядовою статістикою 20 тисяч українських козаків до Москалів. Кольонізація в новозибківському повіті творить вузкий клин між теріторією-українською, а білоруською: а тому, що области одної нації, положені між двома чужими націями, виказують звичайно мішане населення, тому, подані проценти 94% Москалів — рішучо за великий.
- ↑ За часів Хмельницького, ці области належали до України (підлягали Нечаєви).
- ↑ Резолюції винесені волостними й иншими зборами, находяться в архівах Укр. Нар. Респуб.
- ↑ В Кавказськім повіті процент Українців зріс за послідніх 17 літ о 1% (з 45·8 на 46·8), а Москалів змалів о 2·4 (з 51·8 на 49·4). Тому, що Москалі втратили вже переважаючу більшість, і тому, що цей повіт окружений суто українськими повітами, залічено його — до української національної теріторії.
- ↑ Процент україньських Кольоністів в Кубанщині 50·14%, московських 40*%.
- ↑ Карта Ріттіха з 1878 року, не виказує в Таврійщині Українців. Двайцять літ пізнійше (1897 року) — урядова статистика нараз виказує так великий процент Українців.
