Т. 2. Ч. 1.
35
ВОЛЯ
українських домаганнь не приняла. Остаточно уряд Раковського проголосив федерацію з Моквою а недавно тому знесено було окремий український фронт і заведено один загально-російський. На Україні почалась русифікація, а українські большевицькі партії пішли в підполля.
На денікінському фронті.
Одна особа, яка прибула на цих днях до Відня з Одеси через Румунію на наші запитання відповіла слідуюче: „Успіхи денікінської армїї за останні часи я пояснюю тим, що большевики зараз мають дуже богато до роботи на правому березі Дніпра. Оскільки легко їм було „большевизувати“ лівий беріг, остільки тяжко їм на правому, і моя думка, що правий беріг Дніпра це традіційна могила для всіх ворогів України, починаючи з диких кочевників старого часу Татарів, далі — Поляків, а нині всіх, котрі тільки говорять про великі принціпи братерства і самовизначення народів, а на ділі нічим не відріжняються від згаданих Татарів, хоч одні з них з жахом цитують останні брошури Леніна і Троцького, а другі 14 пунктів Вільсона. Відомості про Харьків я маю слідуючі. Російські праві есери і народні соціялісти цілком задоволені побідами Денікина, хоч з цими колами поводяться Денікінці і не дуже по-товариські; так наприклад, після приходу до Харькова Денікінців приказом ґенерала Вітковського Стара Дума, яка повстала після закону часів Керенського, зібралася було, але її було розігнано і Управління містом доручено Управі, на чолі якої поставлено відомого чорносотенця п. Гололобова. Робітничі орґанізації, навіть чисто професіональні, знищуються. Переслідуються всі хто мав яке-будь відношення до орґанізацій під час совітської влади; так командир Харковського корпусу Кутьопов доручив своїй контрозвідці виловити усіх членів бувших совітських орґанізацій. Вугільний район стоїть, робітники порозбігалися. Проголошено вільний продаж усіх споживчих продуктів, але на базарах продуктів дуже мало і ціни зростають вище і вище. Зате закупки великих партій хліба роспочалися в широкому масштабі дуже радісно. В Одесі я був лише день, і сказати, про него майже нічого не можу. В „Ізвєстіях“ Одеських читав, що в Херсоні був воєнний заговір проти совітської влади. Там же було оповіщено, що в Каспійському морі було захоплено катер, на якому ґенерал Алмазов віз папери від Денікина до Колчака. З ріжних листів до Колчака, які були серед них, знайдено особисті листи Денікіна, і в одному, між инщим, стоїть слідуюче: „ми хочемо, щоби ніхто не знав за що ми: за монарію, за республіку, чи за діктатуру. До певного часу треба поводитися з народом уважно, а потім, закріпившись, можна вже буде все сказати“. Всі листи мають сумний зміст. — Так один, полковник пише: „Мобілізація проходить невдало. Задоволених крім спекулянтів в тилу нема. Дійсного порядку не істнує, аґітація проти большовизма йде слабо, хоч і є відповідний аппарат. Державного будівництва нема. Дісціпліни в армії нема. Офіцерство, яке складає головний контінґент війська, веде себе, як білі серед афріканців. Морального відношення до справи не помітно. Патріотизм дуже слабий“. Кримське Совітське Правительство зараз пребуває в Одесі і підготовлюється повертати до дому: чи проводиться залізнодорожний рух на залізниці Київ-Одеса аж до Київа, мені не вдалося вияснити, хоч я в цьому був дуже зацікавлений. (від вл. кор.).
Галицьке питання.
Останніми днями велись переговори між галицьким правительством з одного боку і урядом Придніпрянської України та її начальним командуванням з другого в справі обєднання військового команування на фронтах большевицькім і польськім, в справі спільної закордонної політики і взаємовідносин між Наддніпрянською і Галицькою Україною. В тих переговорах брали учась, крім Головного Отамана, також і деякі члени Кабінету Ради Народніх Міністрів. Для обміна думок в цих справах прибули до Камянця на Поділлю голова б. Державного Секретаріату п. Голубович і державний Секретар Мирон. Рівнож двічі виїздив Головний Отаман з в. о Міністра Закордонних Справ п. Андрієм Левицьким і Міністрами пп. Ковалевським та Крушельницьким до Галичини, де відбули спільні наради по вищенаведеним питанням з Урядом Західної У. Н. Р. По всім цим справам досягнене певне порозуміння в остаточній поїздці, яка відбулась 14. Липня б. р. З боку українською Правительства брали в тій нараді участь Головний Отаман, в. о. Міністра Закордонних Справ А. Левицький і Міністри Мазепа ї Одрина.