42
Т. 2. Ч. 1.
ВОЛЯ
ЗО. липня одбулося зібрання ініціативної ґрупи українського наукового т-ва у Відні. Ухвалено виготовити: 1. доклад про завдання і внутрішню орґанізацію т-ва: 2. доклад про наукові засоби у Відні: — бібліотеки, архиви, музеї і. т. п.: 3. проєкт офіціального статуту т-ва. Ухвалено також навязати зносини з „Просвітою“, що заснувалась в Льозанні.
Інформації про хід роботи по ораґнізації т-ва можна одержувати у Секретаря Редакції „Волі“ щоденно від 3 5 години в помешканні редакції.
„L'Ukraine“ 21. липня містить передову, в якій обговорює найновішу орієнтацію Франції, Польщі та Румунії у розвязанні східнього питання. Великий зворот у поглядах мав повстати в Франції, яка немовби то зневірилася що до можливости відбудування великої Росії. Статтю яка не лишена інтересу, подаємо на цьому місці в перекладі.
З кінцем червня у Франції побільшився інтерес, що до розвивання східнього питання. Промова Пішона в палаті послів, яку мав він підчас дебат про Одеські події, зазначує новий етап французької політики на сході Европи. Промова ця викликала з одного боку великий протест держав, що повстали на руїнах старої Росії, а з дугого боку зробила велике вражіння на Польщу і Румунію. В цьому правдоподібно й лежить причина, чому французькі політики шукають нової розвязки східнього питання.
„Kurjer Poranny“ в передовиці писав: Для Польщі переміна Лєніна на Колчака не представляє ніякої користи. Колчак і Денікін, подібно як Лєнін і Троцький, стремітимуть до цього, щоби нам відібрати польські території. Большевики роблять це во імя інтернаціонального комунізму, а Колчак і Денікін во імя святого православного Бога і Росії. Для нас це тільки переміна політичної термінольоґії і вона може обдурити тільки наївних. „Цей тон польської преси є дуже характеристичний. Польські ґазети в Галичині ідуть ще дальше ікажуть, що реставрація Росії грозить великою небезпекою для Польщі. На випадок колиб ґен. Колчак чи Денікін заняли Москву, Польща мусить відповідно приготуватись на це. Майже ідентичні думки появилися теж і в Румунії. Недавно оден румунський політик, який відіграває тепер. велику ролю в західній Европі, заявив нам в присутності багатьох свідків таке: Я прийшов просити вас, щоби ви перестали ворожої кампанії проти Румунії в справах Бесарабії і Буковини. На відповідь, що ми ніколи не зречемося теріторій заселених Українцями, румунський дипльомат додав: „Шкода, бо ви повинні знати, що вам грозить велика небезпека від російських реакціонерів і що в російській справі ми завше були і є вашими союзниками. Відновлена Росія представляє таку саму небезпеку для нас, як і для України“.
Занявши Східну Галичину і одержавши дозвіл там задержатись. Поляки зрозуміли, що політика Франції доведе їх до неминучого конфлікту з Росією, і тому їм треба було вжити всіх заходів та вияснити Франції, що рівночасне істнування Польщі і великої Росії є неможливе. Треба вибирати: або Польща або Росія. А так як Польща сама ніколи не буде представляти великої мілітарної сили, якаб була угрозою для Німеччини, то належить сотворити певного рода федерацію між Польщею і сусідними народами, як Литвою і Україною. Під впливом цього переляку своїх „улюблених“ дітей, Франція, після короткого вагання, здається переміняє свою тактику. Недавно Віконт-де-Ґішон писав в „Libre Parole“ таке: Тепер у нас робляться заходи задля цього, щоби витворити якийсь союз поміж Польщею, Україною, Литвою і Естонією. Бльок цей числив би 75—80 міліонів, і був би доволі сильний задля цього, щоби з ним числилися так Москва як і Німеччина.
