Т. 2. Ч. 1.
43
ВОЛЯ
Німеччина в імя своїх економічних а навіть політичних інтересів бажає собі великої сильної Росії. Невже і Франція бажає собі того самого?
Цю думку висловлювала останніми часами і права преса, Жак Бенвіль пише в „L'Action Francaise“: „Становище на сході не має нічого спільного з миром. Відродження Росії мира не принесе. Росія Колчака є централістична. І тому, хоч би навіть Колчак заняв Москву, то все ж таки російське питання розвязане не буде. Петлюра є противником большевиків, однак він є теж і поменшим противником Колчака, і хто знає, чи в цьому й не лежить одна із головних причин того, що Лєнін так товго утримується при владі. Коли хочеться завести на сході мир, треба пожертвувать Росію.
Ті самі причини, з яких ми з захоплюючим інтересом слідкували за усиллями Поляків здобути свою незалежність, примушують нас сьогодня звернути нашу увагу на завзятий опір народу українського, що від часу російської неволі бореться проти всіх чужоземних панувань, які йому хочуть накинути. Стара польська республіка обіймала, крім нації пануючої, цілу Литву і Білорусь і пів України. Ту глибоку симпатію, яку ми відчували до розшарпаної Польщі, природно, що ми відчуваємо її також і до сусідніх націй, які були колись їй союзними і страждання яких були не меншими.
Дуже можливо, що Литва, Білорусь і Польща, мимо того, як здається тепер, знайдуть спосіб жити одна з другою в добрій гармонії на підставі згоди, яка лишить кожній з них цілковиту незалежність. Щоб перевести в дійсність цю мирну будучину, очевидно треба, щоб Польща поважала теріторіяльну цілість Литви, офіровала своі амбіції, за що буде винагороджена мирним сусідом. Таке місто, як Вільна, не дивлячись на те, що містить в собі цвіт польської інтеліґенції і численні памятники великої цівілізації, одним з центрів якої воно було, є разом з тим столицею Литви і неможливо було б позбавити край його столиці, не пошкодивши тим цілій нації, яка хоче жити і віднайти свою давню незалежність.
В старій польській республіці про Українців, Литовців і Білорусів ніхто і не чув, бо їхня шляхта, яка тільки і бралась тоді на увагу і яка тільки і мала голос, була здебільшого польонізована, щоб мати змогу займати перші місця в громадському життю. Селянська маса, яка зосталась вірною своїй національности, не грала політичної ролі.
В епоху цілковитої демократії і загального голосування, яке віддає народам їх суверенне місце, питання стоїть цілком инакше. Замісць того, щоб мати до діла, як колись, лише з шляхтою Литви та України, Поляки стоять перед народними масами обох цих країв, масами, які ніколи не брали участи в громадському життю старої держави, і які знають своїх західних сусідів лиш як панів, великих власників, що володіли землями, які вони досі обробляли.
От що робить велику трудність українського питання. Розділена і розірвана між Польщею та Росією, цілком прокинувшись до життя, Україна має мало сімпатії до польських поміщиків, які панували на правому березі Дніпра, і до Росіян, що панували на лівому. Одною з головних причин загального повстання, яке скинуло гетьмана Скоропадського і режим введений Німцями, було те, що вони дуже тягли руку за панами.
В східній Галичині під австрійським режимом, який віддав Полякам адміністрацію краю, Українці, не перестаючи, скаржились вже від пів століття не лише на істнуючий соціальний устрій, але на перешкоди, роблені розвиткові їхньої національної культури і освіті на рідній мові. Розділена на троє, пригнічена Москалями та Німцями, експльоатована Австрійцями Польща завзято боронила свою національну спадщину, а в домаганнях сусідних національностей, які колись були їй підвладні, бачила лише перешкоди собі в тім, що її гнобителі могли мати інтерес підбурювати їх проти неї щоб знесилювати її.
Оцим пояснюються призирство, часто незрозуміле і відразливе для чужинця, яке афішують деякі польські шляхтичі відносно до руху українського або литовського, національного та літературного відродження, не згадуючи про національні аспірації Жидів, які ще ускладняють ситуацію вже і без того заплутану. Треба, щоб ситуація тепер цілком вияснилась. Це потрібно для Польщі, для
