Т. 2. Ч. 2.
57
ВОЛЯ
ській молоді, яка з співом на устах, з цею на перший погляд маленькою, але могутньою зброєю йде у світ добувати Українцям права, йде у той світ, який досі був для України такий чужий, пасивний і ворожий.“
Андрій Горленко.
Далі наші читачі знайдуть у „Волі“ дуже інтересний документ — допис нашого кореспондента з Гааґи. Він розповідає, в яке трагічне становище попали представники старої „Росії“ в Скандінавії, з яким недовірям до них ставиться Антанта. Одно залицяння одночасне і до Французів і до Німців, роль „покірного телятка,“ довели побірників „единой, недѣлимой“ до повної діскредітації самої ідеї відродження Росії.
А ось перед нами другий документ, надісланий нам з парижських джерел, ще більше інтересний. Славнозвістне „Русское совѣщаніе въ Парижѣ,“ „в строго секретном порядкѣ,“ повідомляє своїх дипльоматичних представників, що питання про Україну, завдяки „настоятельнымъ завѣреніямъ и доказательствамъ съ стороны совѣщанія“ вже розвязане Антантою цілком негативно.
Ergo — коли Українська влада не може й досі отримати від Антанти навіть за гроші ні зброї, ні одежі для армії, ні набоїв, коли увесь південь колишньої Росії палає в вогні большевизму і обезсилений народ не може голими руками відбитися від добре узброєних Латишів і Китайців — то за це треба щиро подякувати тілько „Русское совѣщаніе въ Парижѣ“ на чолі з Маклаковим, Сазоновим і Ізвольським. Парижські провокатори з росийського табору цього і не ховають: „и зто является весьма крупной побѣдой русскаго совѣщанія, которое можетъ счастливо констатировать зтотъ фактъ,“ кажуть вони далі. Цими днями англійська преса сповіщала про те, що большевики поставили памятник Іуді Іскаріотському. Сазонов, Маклаков і Ізвольський після цього признання в праві вимагати від большевиків увіковічення і власних осіб.
Ті „настоятельныя завѣренія и доказательства,“ котрими російські діпльомати обдурили Антанту, розраховані були авторами на те, що Антанта є і сліпа і глуха, а тому ніколи не довідається про їхні інтріжки з Німцями; що Антанта в українських справах нічого не розуміє і дасться дуже легко піддурити, в чому вони і не помилились: „Петлюра був випущений самими ж Німцями з тюрми, коли орієнтація Скоропадського на Москву зненацька виявилась. Тілько з допомогою Німців Петлюрі вдалось зібрати армію і скинути владу Гетьмана,“ так казало „Совѣщеніе“ Антанті. Кому невідомо, що Петлюру тримали в тюрмі не одні Німці, а й Кістяковські з Скоропадськими; що коли Петлюра був випущений, то не через те, що Скоропадський виявив
