Т. 2. Ч. 2.
67
ВОЛЯ
Становище на українському фронті за 24. липня 1919 представлялося так:
Большевики звернули всю свою увагу на утримання залізничих вузлів — Вапнярку і Жмеринку, маючих для них величезне значіння, як в стратегічному так і політичному відношенню, бо з захопленням нашими військами цих вузлів, переривається звязок між Київом і Одесою, стає угроза всьому тилу большевиків, що оперують на півдні України, вивозить нас в повстанцькі хлібні райони і цілком підриває авторитет большевицького панування на Україні.
Вони кинули на цей фронт усе, що могли: охорони чрезвичайок, юнацькі школи, приїхав навіть сам комісар Подвойський, і ведуть безпереривні атаки на наші ґрупи, однак бажаного їм результату не осягнули. Наші війська, слабіщі численно від них, наносять йому сильні удари і нищать його відділи.
23. липня один із наших хоробрих відділів заняв ст. Вапнярку, а два дні тому ст. Комарівці і Сербинівці на лінії Проскурів—Жмеринка. Дальше війська наші не розвивають своїх успіхів із-за загальних стратегічних обставин. Становище наше на Вапнярському і Жмеринському напрямку тверде і дуже гарне.
На Проскурівському і Чорноострівському напрямках за останні два дні боєві події свідчать, що й їм ворог придає надзвичайно велике а може й головне значіння. Тут він має перед собою наші сили, державні інституції, які за всяку ціну хоче знищити. Про це яскраво свідчать всі накази большевицького командування, захоплені нами у полонених в останніх боях, в котрих мало не на кожній сторінці підкреслено, щоби за всяку ціну взяти Камянець і покінчити з „Петлюрівськими бандами“. З цієї причини почали вони рішучий удар на наше праве крило. Зразу після дводневних боїв потіснили большевики наші частини і дійшли до м. Смотрича. Тоді наші війська вдарили їм у фланґ і при допомозі галицьких частин розбили їх вщент. Деякі частини таращанської дивізії зістали знищені, або попали в полон. В бою забрали наші війська 6 гармат, 10 зарядних ящиків і весь обоз 4-го таращанського полку. Одночасно зроблено було нами наступ і на Проскурівському напрямку і відігнали ворога аж до Ярмолинець.
В. С.
Прага, 29. VII.
Не що давно у Празі, з ініціативи українських письменників та громадських діячів, що тимчасово і стало перебувають у Празі, — було зорґанізовано Українське Кооперативне Видавниче Товариство „Всесвіт“.
Товариство це поставило своїм завданням ознайомити чеське громадянство із здобутками українського письменства, а з другого боку використати для культурних потреб України всі цінніщі надбання чеської літератури. Це та праця нового това-
