Укранці хотіли заключній тільки перемиря на фронті, не вдаючись в політику. Поляки почали тягнути за язик дєлєґацію, що вона думає про Галиччину, чи „бува часом“ Україна не була-б склонною офіціально зречися своїх претензій на західно-українські землі. Врешті польський реакційний уряд поставив домагання, щоби Петлюра змінив кабінет міністрів, які були би „рrzуjеmnіеjsі w оbcowаnіu“. Звичайно на такі домагання українська делєґація пійти не могла і від'їхала до Камянця Подільського. Ціла польська преса тепер розгулялась з цего приводу. Вона завзиває уряд, щоби він не входив в переговори з українським гайдамацтвом, і щоби він не повторював тих помилок, які були зроблені польським урядом за Хмельницького. Нам також так здається, що Петлюра і його уряд не повинні повторяти помилок Хмельницького.
Може й добре сталось, що з Поляками неудалось заключити навіть пєремиря. Коли хто небуть із Наддніпрянців починає говорити з Поляками хоч би про перемиря, тоді Галичане в тім добачують опир польської орієнтації з боку Українців, і ці безплодні балачки з польськими імперіялістами тільки вводять заколот серед українського громадянства. В кожному разі відповідальність за польсько-українську війну спадає на Поляків, бо вони кілька разів відкинули подану руку до згоди і порозуміння. Прийде час, що Поляки нас самі попросять помиритись.
За останній тиждень військове становище на Україні не дуже змінилось. Большевицьке радіо повідомляє тільки, що війська Петлюри були відкинені від Київа так само, як і війська Денікіна, котрий насувається із сходу, Коли нарисувати лінію большевицького фронту на Україні, то в посіданню большевиків знаходяться тільки дуже маленька частина України. Іменно тільки часть Чернигівщини, Курщиии і Вороніжчини. На південь від цеї лінії правий берег знаходиться в руках військ Петлюри, лівий в руках добровольців Денікіна. Одначе большевики розпочали наступ на Денікінські війська знова-ж таки від Білгорода і взяли Вовчанск, перервавши фронт. Денікінські війська, здеморалізовані чорносотенним офіцерством, мусять дуже скоро уступати на південь, і нас цілком не здивує, коли дістанемо відомість, що Денікін розбитий так само як Колчак, котрого „всеросійскоє правітєльство“ вже перенеслось з Омська до Іркутська.
Далеко більш небезпечний противник—Петлюра, а це тому, що тепер осінь і жнива скінчені. Як відомо, на Україні селянин в осені хапає за зброю, в осені здобуває Київ і цілу Україну, і це явище повториться також і цего року. Тепер тільки головні клопоти будуть в тім, щоби перевести адміністрацію краю. Як зачуваємо, в тих місцях на Україні, де знаходяться війська Петлюри, тил вже досить добре наладжений і, коли орґанізація тилу піде по тому самому зразку на цілій Україні, то можна не боятись вже большевицької нової інвазії.
Німецькі соціалісти Чесько-Словацької Республіки рішили зорганізуватись в осібну соціалістичну партію, погодившись з фактом, що вони є громадянами Чесько-Словацької Республики. З метою орґанізації партії вони скликали конференцію до Тепліц, яка зараз і відбувається. Німецькі соціалісти годяться з фактом приналежности до Чесько-Словацької Республики і, як її громадяне, хочуть взяти участь в державнім будівннцтві.
В ухваленій політично-правній резолюції конференція в Тепліц стоїть на тім становищу, що Чесько-Словацька Республика повинна бути з орґанізована на взірець швайцарської конфедерації. Це може статись тільки тоді, коли весь пролетаріат Республики без ріжниці нації візметься за діло. Тому конференція
