ною. Була навіть така ситуація, що здавалось, що з приводу фіюмського і адрійського питання Італія відколеться остаточно від Антанти. Ґазети були переповнені комбінаціями, які насувались як консеквенція такого відколеная Італії. Говорено про італійське ґерманофільство, про створення італійсько-німецького бльоку. Італію одначе мірено кірцем, коли тимчасом вона що до свойого політичного значіння в світі в чвертку влізеться. Америка це не те. Вона вийщла з війни найменш обезсильною економічно, бо вела війну найкоротче, має могутній промисл і розпоряджає незмірними багацтвами. Коли вона відколеться від Антанти, то Антанта властиво перестане істнувати. Анґлія має розум ставати по боці сильніщого і не дивлячись на це, що між Анґлією, Францією і Америкою істнує союзний трактат проти Німеччини, котра взагалі воювати з Францією не думає, вона з певністю стане по боці Америки, бо так Анґлія, як Америка в питаннях далекого сходу, особливо в хінсько-корейській і японській справі мусять іти дружно, щоби усунути жовту небезпеку. І взагалі величезне значіння, яке мала Франція на мировій конференції в Парижі, було парадоксальним, бо не відповідало тій реальній силі, яку з себе уявляє Франція. Виходить на те, що могутній анґльо-саксонській світ, фактичний переможець в цій війні, навмисне позволив Клємансо грати ролю диктатора світа, щоби дати людству наглядний доказ, що Франція не доросла до вирішування загально світових завдань. Так як в галицькій іронічній пословиці: „Гиблюй, гиблюй сину! Батько прийде і сокирою поправить.“
Американські З’єднані Держави посварились з сусідньою мексиканською республикою до того, що готово прийти до війни. Властиво привід до конфлікту не значний. Два молоді летчики, Летерсон і Давіс мусіли спустися на мексиканській території на межі штату Тексас. їх напали мексиканські розбійники, взяли в полон і зажадали 15.000 доларів викупу. Гроші має дістати посередник розбійників на території Тексаса. Справу скоро полагоджено, і молоді летчики після зложення викупу спокійно вернули до дому. Одначе Вашинґтон витягнув з цего розбійницького нападу консеквенції. Вашинґтонський уряд післав до Каранци дуже гостру ноту, в якій обвинувачує мексиканського диктатора в тім, що він терпить анархію та в якій було домагання зловити розбійників і строго покарати. Як відомо, в латинських республиках Америки панують дуже примітивні відносини. Того, чого хотів американський уряд, виконати Каранца не може, хоч би хотів, бо там адміністрація дуже слаба. Тоді американська кавалерія перейшла мексиканську гряницю, щоби зловити розбійників. І конфлікт готовий. Його розятрюють ще ґазети і з другого боку. Та тут річ не в розбійниках. Як відомо, Мексик сам — це країна дуже багата на мінерали. Там знаходяться найбільші на цілу Америку нафтові терени і дуже багаті срібні, оловяні, цинкові, залізні і мідяні рудники. Вправді на тих копальнях і рудниках працює вже віддавна американський капітал, одначе анархічні відносини, які панують в Мексику, де революція є хронічним явищем від непамятннх літ, тільки утрудняє працю. Тому Американці, використовуючи нагоду, що їм удалось створить велику армію, хочуть остаточно зліквідувати анархію в Мексику й окуповати його. Звичайно, що на такій окупації може змучена мексиканська людність тільки виграти. Ми знаємо, що анґльо-саксонській расі чужі централістичні тенденції Вона створить в Мексику правдиву, упорядковану державність, і багатий мексиканський край, роздираний домашньою війною, зацвіте.
Як того можна було сподіватися, покінчались польсько-українські переговори фяском. Вийшло таке, що Українці говорили за образи,- а Поляки за гарбузи.
