орди Гунів, Татарів, Турків, котрі своєю діяльністю призвели людство до культурного антракту, що трівав ціле тисячеліття. Але знову-ж таки із сходу, з південного сходу прийшла підмога, коли після здобуття Константинополя дісталися на захід предивні книги мудрости грецьких істориків, фільозофів, юристів, поетів. Тільки дякуючи тим книгам, міг розвинутися гуманізм і реформація, як передвісники нового кращого життя.
Дякуючи культурній діяльности західніх і південних народів Европи, ариманський схід був побитий; не стратив він одначе претензій до панування над світом. І ось підчас того, коли на заході витворювались на протязі нових віків що раз то більші ідейні й матеріяльні вартости, варварський схід почав також орґанізуватись. І з’орґанізував він величезну російску імперію гунськими й ассирійськими методами і замкнув в своїй темній тюрмі також усі народи бувшого культурного сходу. Соняшні країни — такі як Польща, Литва, Україна і Кавказ були більше як ціле століття під кольосальним гнітом. Всі молоді паростки місцевої культури були побивані петербурськими і московськими морозами найчорнішої реакції. Про злочини варварського царату, оцього огнища реакції, що поширювалась на цілий світ, написано вже богато книг, одначе не вичерпали вони оцеї безодні терпінь і знущань, які прийшлось перестраждати усім народам, що мали нещастя дістатися під високу руку „білого царя“.
Ненаситний царат простягнув руку по Константинополь і хотів ущасливити малі народи Балкану і Австро-Угорщини. Та тут також прийшов з підмогою знову-ж таки оцей прастарий схід культури і світла, центром якого від тепер стала Україна. Дякуючи діяльности українських революційних партій, повалено царат, і здавалося, що ось тепер вже погроза для загально-людської культури остаточно зліквідована.
Одначе це тільки так здавалося. Повалено царат, але лишився великий московський народ, прямий наслідник північно-східніх номадів, котрий не хоче резиґнувати з панування над світом, в першу чергу над тими народами, котрі стогнали в московськім ярмі.
Московський народ став наслідником оцього сходу, звідкіля на протязі людства йшло варварство і тьма. Не будемо входити в те, чи московський народ расово належить до Славян. Річ певна, що в ньому знаходиться дуже мало славянсько-арійських елєментів кавказької раси і що в ньому переважають елєменти фінсько-татарські, елєменти туранські. Східні Славяни тільки зденаціоналізували ті племена, але не могли змінити їх масової психольоґії, психольоґії номадичних народів. І ось ми бачимо, що в московськім народі, як в кожнім номадичнім народі, переважає почуття стадности, яка проявляється в цілій структурі соціяльного життя. Община, в якій панує провідник, свойого рода большак, якого слухаються без критики всі члени общини, і артіль робітників, в якій також неначе малим самодержцем являється начальник артілі, також боль-
