протилежним тому чуттям еґоїзму, яке нищить вищу моральність в її коріні. Ось через що ті, що нищать чиюсь свободу і воюють проти борців за неї, вживають завше найганебніших та найжорстокіших засобів проти своїх супротивників і найлютіших знущань та кар над переможеними. Ось через що той, хто поможе борцеві за свободу, морально повишається, і навпаки. Не дурно держави, в яких панує террор і на всім почувається моральний занепад, самі занепадають і розвалюються. В них бракує того, що будує життя і дає йому розвиток.
Інтереси людськости в борні, за свободу остілько солідарізуються з інтересами народностей, що анґлійський поет Байрон їздив помагати Грекам проти Турків, французькі добровольці їздили помагати Американцям проти Анґлічан, Шведи й Французи помогали Українцям Богдану Хмельницькому, Мазепі, Орлику, український поет Старицький їздив помагати Сербам в їх борні за свободу проти Турків. На ці виступи за чужу свободу їх подвигнули виші моральні емоції духа. З них бере собі силу і справжній патріотизм, який не має в собі нічого зоольоґічного. Через те тих, хто нищить чиюсь свободу або бореться проти оборонців її, ніяк не можна вважати за дійсних патріотів. Людськість складається з народностей, які уявляють собою органи її, через що той, хто шкодить народностям, тим шкодить і людськости, і своїй народности, як членові і частині людськости, чого дійсний патріот ніяк не повинен робити. Все, що гуманне, завше проґресивне. Діяльність, направлена проти свободи, завше противна проґресові; який-же справжній патріот буде противником гуманности, свободи і прогресу людськости, а тим самим і своєї народности! Ворог народности і її розвитку є ворогом людськости, а тому ніяк не може вважатися за патріота. Навпаки, друг народностей і їх розвитку є другом людськости, а тому для якої народности він працював би — він уже тим працює і для своєї народности, як справжній патріот.
З цього морального жерела черпав собі силу натхнення український поет Шевченко, коли в своїй поемі „Кавказ“ кликав горців Кавказу боротися проти російського царя за свободу. Він добре знав, що держава, яка будується на нищенню свобод своїх народів і одкидає вимоги гуманности, не має морального виправдання для свого істнування і через те в відповідний час мусить розвалитися, як штучний бездушний казенний механізм, що держиться не орґаничними моральними звязками, а тілько грубою формальною зовнішньою силою.
Як член українського Кирило-Методієвського братства, яке в своїм славянофільстві перше в 1847. році поставило на всю височінь питання про славянську еманціпацію, Шевченко мріяв про те, щоб Руські (Московці), Українці, Поляки, Чехи, Серби взагалі всі Славяне розірвали пута неволі, утворили кожен свою незалежну республіканську державу з своїм урядом і на підставі взаємин славянської родини склали-б союз незалежних славянських держав для
