З цього не трудно бачити, хто справді веде будуючу патріотичну роботу, а хто руйнує мир, лад і щастя, як народів новоутворених держав бувшої Росії, так і самої нової Росії.
Париж, 1. січня 1920.
|
Іс. Базяк. |
Нігде здається не відчувається подих великої російської революції так сильно, як в Фінляндії. Не дивлячись на те, що вже більше року минуло, відколи Фінляндія звільнилась від останнього свого потрясення большевизму і станула на шлях цілком нормальної праці, все таки поруч істнуюче революційне гніздо дає відчувати себе у всіх проявах її державного життя.
Зліквідувавши у себе большевизм за поміччю Німців, фінський уряд зараз же звернув велику увагу на організацію постійної противобольшевицької охорони здобровольців білої гвардії. Ця оранізація уявляє з себе тепер поважну, добре озброєну військову силу з елементів ріжних верств населення. Справа поставлена цілком на військову ногу: проходиться мушгра, заведені караули і т. д. в той же час фінський уряд звернув головну увагу на оборону своєї незалежности за кордоном.
На перший погляд здавалось-би, що більш вигідне теріторіяльне положення Фінляндії дає їй в своїй боротьбі за незалежність більшу перевагу до цього, якої не мають инші новоутворені держави після розпаду бувшої Росії. Але коли придиви гись ближче і вникнути в її політику, то перед вами є лише маленька рибка, яка поки що хитренько вивертається і крутиться по між великих щупаків. з одного боку вона знаходиться під великою загрозою від большевицької Росії, з другого відчуває внутрішню міць Німеччини, з якою мусить більше лавірувати ніж з Антантою, а з третього мусить всеж таки рахуватися з поки що сильною антантською коаліцією, яка робить досить сильні натиски навіть на внутрішню політику Фінляндії.
Крім того ще перед нею, як і перед иншими новоутвореними республіками, повстає лячна тінь старої царської Росії, відбудови якої вона не хоче і боїться. Тому бажання втручатися в антибольшевицьку акцію Фінляндія не має. А коли-б це й сталося, то причину цього треба шукати на зовні і дивитись як на примус, а не як на бажання фінського народу. Знаходячись таким чином в коловороті трьох сильних течій, вона, натурально, не має і не може мати певної твердої політичної лінії. Цим тілько і нічим иншим пояснюється також і її невиразна політика що до новоутворених окраїнних держав. Вона рахує себе в більш щасливому положенню у Антанти і тому не хотіла-б звязуватись і входити в які небудь стосунки з
