признаватиме ні одного уряду, ні другого — ізза їх нездатности до життя і праці.
Це було-б очевидно шкідним, а то з тої простої причини, що заки витворились-би нові осередки політичного представництва ширшого, не кружкового закрою, панувала-б анархія й хаос. Та ніде правди діти: коли анархія й хаос думки панувати мають при істнуванні урядів, то колись прийде до того, що кождий скаже собі: Все рівно… Може-б до того „Рівного“ не допустили ті, що мають обовязок не допустити.
|
Ол. Ковалевський. |
Був один період в життю української нації, до якого з надзвичайним визнанням віднесуться навіть і вороги. Це той період, що малюється В. Винниченком в його новій книжці: „Відродження нації“ й що ним зветься „добою Української Центральної Ради“ (період перший).
Для нас, Українців, цей протяг часу був всім.
Встає з мертвих нація — давно похована. Відживають надії — давно забуті. Загорається віра — давно згасла.
Зашуміли, заклекотіли, загули свіжі й чисті весняні води національного відродження й залляли безкраї українські степи, викинули на хвилі свої таку малу, таку несвідому, таку наївну націю нашу — ніби човник — й понесли її в простір безмежний.
І блукає вона ось вже три роки, поневіряється, знесилюється, а води весняні загубили вже свою криштальову прозорість.
І ревуть хвилі і бють вони в понівічені стінки човника.
А до берега тихого ще так далеко…
Але облишмо сімволи.
Навіть коли з сфери чуття перейти в сферу чисто обєктивну, то не можна не згодитися з В. Винниченком, який присвячує періоду нашого відродження отсі рядки:
„Це найкращий період в боротьбі за відродження нашої нації. Революційний, одважний, повний віри, натхнення, ентузіязму. Це період акції воістину самого народу, широких творчих мас його. І тільки цим можна пояснити наші такі значні успіхи в сфері національних здобутків.
Всеросійська революція за того періоду ще не висунула так гостро соціяльних моментів, як пізніше, і через те вся діяльність Центральної Ради не була в дісгармонії з соціяльним рухом мас.
Так само цілі й засоби не були в суперечности з собою. Ціль для всіх була ясна й єдина: відродження нації, забезпечення поневоленому, грабованому, віками духовно й матеріяльно нищеному нашому народові природних, розумних і користних форм та засобів його розвитку“.
