Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 2, Рік 2. – Ч. 1-10.djvu/291

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Тому Ви — колишній студент першого курсу — лаєте Петлюру „безграмотним бухгалтером“, „маняком честолюбцем“. На всіх Ваших колишніх товаришів по партії Ви дивитись як на нікчемних, незаслуговуючих ніякої поваги пройдисвітів. Але повірте мені, що навіть такий онагр як Мартос далеко „честніщий“ ніж Ви… Його „в дѣтствѣ нянюшка ушибла!…“ У Вас же мишь розуму не з’іла. Але Ви тяжко слабі на одну хоробу, про корту ще Ніцше казав: „Демоном людскости є не необхідність і не бажання, а потреба панування. Дайте людям все можливе: здоровля, їжу, дім, насолоду… вони все будуть нещасні і незавдоволені; бо демон влади потрібує, вимагає і мусить бути завдоволеним… Потреба панування — це землетрус ломаючий і всесокрушаючий все гниле і непотрібне…

Це — гнівний, караючий, невтомний руйнуватель всіх поваплених гробів; це знак запитання, потрібуючий негайної відповіді. Жадоба влади! Перед нею людина плазує, принижується, робиться нижче гадюки, свині!…“

Цею ненаситною жадобою влади Ви отруєні до мозку кісток Ваших. І не те Вас обурює, що Петлюра — „бухгалтер“, а те, чом „бухгалтер“ у влади стоїть, а не Ви — „краса і гордість“ української літератури, „колишній голова Директорії“, „голова Секретаріяту“ et cetera, et cetera…

Чому він, а не Ви?…

Коли, добродію, Ви не тілько зможете вилічитись від цеї хороби і поставити Ваші особисті інтереси вище Ваших персональних антіпатій, тоді Ви станете дійсно „чесним з собою“… І тоді тілько визнає Вас таким і усе українське громадянство. А зараз воно рахує Вас тілько „маняком-честолюбцем!…“

Ви — „чесний з собою“ — кличете нас — інтеліґентів на Україну йти дорогою покійного Ткаченка. Може хто Вас і послухає! Я не трус — Ви це знаєте. Але гинути подурному сам не хотівби і нікому не радивби.

Два рази в Київі мене, старого-українського діяча і письменника, арештовували Ваші посіпаки по обвинуваченню… „в большевизмі.“ Перед тим три рази я був арештований посіпаками гетьмана і пять раз російськими большевиками по діяметрально-протилежному обвинуваченню. Я зла Вам не памятаю, хоч був на волосок від смерти, як не памятаю його і Вашим попередникам. Але до гроба не забуду Вам того зла, яке Ви вчинили і зараз чинете українському народові.



Ф. Слюсаренко.

Галичина в українській політиці.

Перед нами „Протест зборів членів Української Національної Ради у Відні проти договору Поляків з членом Директорії Української Народньої Республіки С. В. Петлюрою з 22. квітня 1920 р.“, надрукований в „Українськім Прапорі“ 18. травня. Черговий протест галичан. Розглянемо його докладно і поміркуємо про галицьку політику, яка як сонце в каплі водиці одбилася в цьому протесті.

Кождий протест повинен мати свій обєкт: проти чого люде протестують? В зазначеному протесті обєкт можна опреділити такими словами: 1. „проти договору Поляків з членом Директорії Української Народньої Республіки С. В. Петлюрою; 2. С. В. Петлюра „хоче відступити“ на річ Польщі між иншим також Східню Галичину“; 3. „намагається С. В. Петлюра відступити Польщі корінну українську область Східньої Галичини“. Підкреслені опреділення обєкту протеста вражають своєю не-