Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 2, Рік 2. – Ч. 1-10.djvu/396

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Але скілько тих „сатисфакцій“ мали вже ми? А ще більше наші вороги. Підійтиж до діла дружною лавою, з чистим серцем і отвертою душею хоч раз так, щоб через два дні знов не сісти „коло розбитоrо корита“, на це нас не стає: бо ми ще не доросли до мудрої консолідованої національної політики на велику скалю!

Видно і справді „Не приспѣ убо час“ наш!


Степан Рудницький.

До основ українського націоналізму.
5. Націоналізм а терріторія.

Чоловік є частиною земної поверхні.

Модерне землезнання понимає земну поверхню не як математичне, а як физичне тіло, що має значну товщину й зложене з камяної літосфери, плинної гидросфери, ґазової атмосфери й тоненької плінки орґанічної матерії біосфери. Антропоцентрист, що буяє по безмежному просторі „вселюдських ідеалів“, навіть у сні не снить, яка нікчемна ця біосфера супроти земної кулі, котра знов своєю чергою така нікчемна супроти инших небесних тіл. Колиби ми всі ростини, всіх звірів і людей перемінили в однорідну масу орґанічної матерії й розпостерли її по цілій поверхні земного ґльобу, повсталаби плінка rруба на пять міліметрів. Людство творить ледви дрібну пайку біосфери: розстелене по землі, воно творилоби плінку безмірно тоншу від oдного міліметра! Кожний здорово думаючий чоловік мусить у виду вже цеї одної неспірної дійсності признати, що значіння терріторії для цеї частини людства, що її замешкує, мусить бути непереможне.

Ріжнородність природних умовив поділила землю на ріжнородні ґеоґрафічні одиниці — краї й землі. Положення, простір, межі кожної країни зачеркнені віковічними чертами на обличчі земноrо ґльобу. Питома кожній країні природа дає їй питому суть і зміст. Своєю знов чергою отся питома природа краю є матірю народу, що в ньому живе. Ріжно вивінувала природа ріжні народи землі. Ескімос дістав у придане вічні леди й сніги на землі й крижане та багате всілякою живиною море, Полинезієць острови з роскішною рістнею, посіяні на теплому морі, Араб посушну пустиню й оази зі стрункими пальмами, Анґлієць свій великий острів з мрачним та мягким підсонням, повний мінеральних скарбів, положений на найбільшому вузлі шляхів світової лучби, Українець свої родючі луги й соняшні степи оподалік від огнищ культури, зате при битому шляхові страшних орд кочової Азії…