Ліквідація осередних держав прийшла несподівано і застала нас неприготованих, але події йшли дальше своєю безглядною силою та хоч від того моменту минає другий рік, наш український нарід стоїть в осередку важкої боротьби, бо його справа не вирішена…
А тим часом з недавно минулого дещо призабулося, бо все ідуть нові потрясаючі події, що затирають память пережитих днів і тому отсими короткими споминами нагадую дещо з перейшлого в р. 1918.
Перші познаки програної війни — проявилися в половині місяця вересня 1918. р. по проломанню болгарського фронту.
Тоді рбзвинули Поляки сильну аґітацію за прилученням Галичини до Польщі. З нашого боку піднято акцію скликуванням демонстраційних віч проти Польщі. У Львові відбулося маніфестаційне віче Українців міста Львова (22. вересня 1918. р.) та заявилося за поділом Галичини. На цім вічу явився п. Модест Левицький з Київа та виголосив знаменну промову патріотичну на тему співділання української держави у визвольних змаганнях галицьких Українців.
Народний Комітет у Львові як начальна управа національно-демократичної партії починає підготовляти орґанізацію на случай перевороту. Отсі підготовні заходи мали два завдання: відбути інформаційні конференції з повітовими орґанізаторами Східної Галичини і приладити плян військової орґанізації.
А президія Української Парляментарної Репрезентації у Відні конферує з президентом міністрів дром Гуссареком. Він предкладає свій плян формовання коаліційного міністерства та до цеї коаліції запрошує також Українців. На запит про поділ Галичини відповідає, що цього не прирікає, але за те хотівби перевести українську національну курію в галицькім соймі, українську секцію в раді шкільній краєвій у Львові та український університет. Отсих предложень не приняла Українська Парляментарна Репрезентація.
Наші домагання супроти Австрії були помірковані і льояльні. Ми хотіли виконання тайного договору берестейського, а боронилися проти австро-польського розвязання справи. На це нам сказали австрійські керманичі, що Німеччина знищила тайний договір берестейський, та Австрія зріклась австро-польської орієнтації і хоче лишитися при своїй давній теріторії. Ми думали лишитися при Австрії і тут дальше розвиватися власною працею, на основі національно-теріторіяльної автономії Східної Галичини. Але ми що раз то більше переконувалися, що Австрія не хоче нам признати належних прав…
Австрійська державна машина тим часом робила своє діло давним способом — стереотипно. В палаті послів австрійської
