Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 3, Рік 2. – Ч. 1-13.djvu/319

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


С.

Маленький фел’єтон.

Під дощ.
(Нарис олівцем).

Чи бували ви в ясний, весняний день в лісі, коли сонечко доходить вже до самого верху блакітної бані І все немов засипає в його пекучих обіймах? В лісі тихо, тихо. З неба немов л’ється водоспад золотого проміння, яке пронизує верховіття і розсипається по травиці і жовтому торішньому листі несподіваними круглячками, трьокутниками, зайчиками, котрі ворушаться, доганяють один одного, зникають і знов виникають невідомо куди і звідки.

Високим наметом стоять старі дуби й сосни — поснули сердешні в південній спеці, і найлекший вітрець не перебирає їх похиленими вітами.