Ця сторінка ще не вичитана
|
С. |
Маленький фел’єтон.
Під дощ.
(Нарис олівцем).
Чи бували ви в ясний, весняний день в лісі, коли сонечко доходить вже до самого верху блакітної бані і все немов засипає в його пекучих обіймах? В лісі тихо, тихо. З неба немов л'ється водоспад золотого проміння, яке пронизує верховіття і розсипається по травиці і жовтому торішньому листі несподіваними круглячками, трьокутниками, зайчиками, котрі ворушаться, доганяють один одного, зникають і знов виникають невідомо куди і звідки.
Високим наметом стоять старі дуби й сосни — поснули сердешні в південній спеці, і найлекший вітрець не перебирає їх похиленими вітами.
