Перейти до вмісту

Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 3, Рік 2. – Ч. 1-13.djvu/453

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

патріоти, ці тридцать тисяч вояків, що могли дати грунт для нової української армії, були без жадного протесту з боку вищої військової української влади, чи правительства, передані на поталу, на розброєння, на інтернування — найстрашному їхньому національному ворогові Полякам.

Це не буде ніколи забуто Галичанами. Це внесло розбрат і в надніпрянські ряди.

Взагалі, в наслідок переходу до Денікіна, потім до большевиків з одного боку, антігалицької аґітації, з другого, приучився надніпрянський козак дивитися на Галичан, як на ворогів.

Це страшно навіть вимовити, але це факт, що ні одна, ні друга сторона не пробує навіть щось протидіяти цьому національному несчастю українського народу.

І коли ми вже дійшли до погромів, до повторювання старих жидівських і до нових українських — то чи не час цілому українському громадянству, цілому культурному громадянству України, без ріжниці націй і теренів, заявити твердо і категорично керовникам військовим і політичним У. Н. Р.: погромам має бути покладений рішуче кінець; для цього є один певний шлях — кара мусить впасти на голову погромщиків — швидка і тверда.

Бо погромне військо не може бути військом У. Н. Р., бо з погромним військом не буде істнувати сама У. Н. Р.



О. Лотоцький.

Друг нашого народа.
(Памяти академика О. О. Шахматова.)

Підтвержується звістка про нову жертву смерти в колишній столиці колишньої Росії. Помер академик Олексій Шахматов, визначнійший російський учений філолоґ та найшляхетнійший представник російської інтеліґенції.

Акад. Шахматов — дуже визначна та надзвичайно оріґінальна постать серед російського громадянства. Це був истинний Великорос, до дна душі своєї переннятий інтересами свого рідного великоруського племени. Тим інтересам служив він непохитно усе своє життя, але ж во імя тих самих інтересів він визнавав і обстоював право й инших, крім великоруського, народів, був переконаним провідником ідеї терпимого і вільного співжиття народів Росії, бо у тім бачив він єдину запоруку спільности життя їх надалій, коли розкуються заковані невільники російської тюрми і доведеться утворювати взаємні відносини не з примусу, а з переконання та з вільної волі.

Найбільше ваги надавав акад. Шахматов московсько-українському порозумінню і нерозривно міцно звязав своє імя