| 3 українського життя на чужині |
|---|
Редакція отримала для надрукування лист, який був посланий Комітетом Українського Н.-Д. Союза в одповідь на заяву партії соц.-самостійників од 9/V, надруковану в „Українськім Прапорі“ з (ч. 35. від 13. червня ст. 4.):
До високоповажного п. Михайла Кревецького для представництва партії соціалістів-самостійників у Відні.
Заслухавши Вашого листа од 13/V, яким ствержується постанова партії соціалістів-самостійників од 9/V про вихід представництва партії соціалістів-самостійників з Українського Національно-Державного Союза, Комітет Українського Національно-Державного Союза ухвалив: приняти вище згадані лист і заяву до відома, сконстатувавши при тому, що мотиви, подані в заяві, вимагали би од представництва партії соціалістів-самостійників не виход з Союза, а навпаки — продовження праці в Союзі в напрямі поширення його складу тими українськими партіями, які ще не входять в Союз.
Нагадуємо при цьому, що підчас початку орґанізації Союза висловлювалися гадки всими учасниками про необхідність орґанізації в Союзі тілько тих партій, які не стоять на платформі Української Радянської Республики. Отже поза Союзом лишилися тілько дві партії — соц.-демокр. і радикали, з якими велися переговори про вступ до Союзу, але з ріжних причин згадані партії ще й досі не дали остаточної одповіді.
Що до права на назву, то мусимо пригадати, що під такого назвою працював Український Національно-Державний Союз в 1918 році ще в меншому складі партій: хліб.-дем., сам.-соц., соц.-фед. ї труд. (над).
Що до програми Союзу і його політичної діяльности, яка ніби то не відповідає середній ліній політичних настрої в на Україні, в Галичині і Буковині, то зауважуємо, що Союз, видавши Деклярацію 10/IV, як раз зробив почин до створення середньої лінії і як раз під час провадження дальнійшої праці в цім напрямі партія соціалістів-самостійників рішила вийти з Союза, не з'ясувавши своєї політичної позіції і бажань.
19 травня 1920 р.
Підписали: В. О. Голови Українського Національно-Державного Союза:
18 червня приїхав до Варшави Голови Торговельної Місії, п. Фещенко-Чопівський.
20 червня прибув з України курєр Головного Отамана, сотник Доценко й в той-же день був прийнятий Начальником Держави, Пільсудським, в півторагодинній авдіенції. Після авдіенції сотник Доценко спішно виїхав на Україну.
Разом з п. Лівицьким приїхав до Варшави й Міністр Шляхів, п. Тимошенко, який відбув де-кільки конференцій з Бартелем, польським міністром шляхів в справі уреґулювання питання про комунікацію на Україні.
В Варшаві має виходити польський тижневик, присвяченій українській справі.
