спори і спинювати заборчі апетити імперіялістичних держав — але й вона не принесла зразу ніяких успіхів для загального мира.
Між тим псувалися й внутрішні відносини в цілій Европі, та щораз більше вироблювалося переконання, що весь суспільний устрій мусить станути на инших, справедливих основах.
І так заговорили вчені фільософи і правники 18. віку, жадаючи повної реформи сучасних державних і міждержавних відносин. Суарец жадає справжнього міжнароднього права на етичних принціпах і ставляє нове поняття правдивої спільноти народів. Гуґо Ґроціюс основує теорію права натури, щоби піднести протест проти пануючої системи розбою і використування одиниць правлячими кругами. Його право натури стоїть на фільософічних основах, та опирається тільки на розумі — це право, на його думку, має більше значіння, ніж те, яким послугуються державні чинники. У свому творі: „Libri tres de jure belli ac pacis“ виступає він проти неслушних війн, та жадає, щоби й підчас війни зберігати принціпи етики й розуму; дальше він подає першу систему воєнного права на етичних основах і цілу систему права натури підчас мира. Крім цього приймає Ґроціюс теорію Суареца про спільноту народів, не виключаючи ідеї державної суверенности.
Ще дальше в цьому напрямі іде другий визначний приклонник права натури Крістіян Вольф. Він нехтує загалом усе позитивне право, бо для нього всяке право є правом натури, що основується на розумі. Він жадає тісної спільности народів, як осібної civitas gentium maxima, що матиме окреме загальне imperium супроти тих народів, які належать до неї. Народи є про себе вільні, а civitas maxima лучить зі собою вільні народи на основі згоди більшости.
Теорія права натури мала велике значіння у міжнародньому праві. Імя Ґроціюса стало загально славним у культурному світі, та усталився погляд, що держави є між собою рівні і що між ними повинні істнувати міжнародні відносини на правних основах. Держави починають щораз частійше заключувати зі собою міжнародні договори і через те ідея звязку народів стає щораз більше актуальною і щораз ближчою до здійснення. Але теорія права натури дала почин іще до инших нових ідей і нових змагань. Як протест проти пануючого суспільного ладу розкрила вона стремління до поборення всього того, що стояло в якім-небудь звязку з тим ладом. Виступила на верх ріжниця між народом а державою, а за тим пішло змагання народів до вольности, без огляду на те, в якій державі вони находилися. Руссо́ став зі своєю теорією про volonté général народу предтечю французької революції. Та французька революція дала новий напрям у житті вольної людини і у житті народів; вони почали домагатися повної свободи, щоби на свободі оперти справжній звязок вольних народів. Так повстає від кінця 18. віку
