Справа міжевропейської санації знайшла всюди широкий відгук і опановує зараз уми всіх економістів, яким лежить на серцю уздоровіння господарського життя. Наслідки напружених господарських відносин даються всюди завважити, по части в формах, які неначеб противорічили звичайно відомим обставинам. Одним таким явищем являється зараз застій продукції через припинення збуту. Цеж ясно, що величезний брак товарів а з тим і загальне запотрібовання за останні місяці не зменшилося, а навпаки сильно зросло. Коли помимо того збут майже в всіх краях значно підупав, так це свідчить про крайнє зубожіння широких мас населення і занепад купочної спроможности, якому не в силі запобігти ні підвищення заробітків, ні районовання харчових і сировинних засобів, ні всі инші штучні установи, які всюди на деннім порядку: Цей гострий зворот в господарському русі, який в деяких галузях промислу довів до цілковитого припинення продукції, дає европейському господарству зараз найвиразнішу закраску. Безумовно винно тут і перефорсовання конюктури. Посідачі, продуценти й розпродажники товарів склалися в одну спілку, щоби використати конюнктуру „голоду за товаром“. Вони почасти накопичили склади, сподіючись штучно пігнати ціни в гору і створити форсований попит, задоволення якого принеслоб їм максимальні зиски. При тих обставинах, які недавно створилися були ізза подібних спекуляцій, можна було вирахувати катастрофу, котра й дійсно посітила саме великі індустрії в Европі і ще більше в Америці. Відомий тут передусім крах бавовняний в Америці, крах вовни і міди в Анґлії, шкіри й инших сировин на світових ринках. Потерпіли на цьому перш усього добре сітуовані краї, які і понесли міліонові втрати. Вслід за чим пішла редукція цін головніших сировин, а з тим й деяких товарів, — помимо того, що ця редукція не мала підстави в загальних моментах продукційного процесу; бо ані кошти продукції не понизились, ані заробітки, ані гріш не набув на вартості. Койсумуюче населення схопило всюди ці прояви краху в свій спосіб: воно підняло зі всього тільки упадок цін і почало, несвідомо майже орґанізуючись, загальний наступ проти дорожнечі. Так прийшло в Німеччині, Австрії; Італії і в богатьох инших державах до крівавих сутичок між консументами а продажниками, які зараз ще не закінчені і мабуть потягнуть за собою й політичні наслідки.
Розуміється, що демонстраціями й проливом крови не дасться запобігти природному розвитку господарського життя. Тому й тєпершнє пониження цін не можна вважати трівким явищем так довго, поки не зміняться основні підклади продукції. Що розвиток продукції однак під теперішними умовинами має слабі вигляди, про це свідчать цифри індустрійних білянсів так в побідних, як в побіджених державах. Головна причина лежить по зізнаннях анґлійської торговельної і промислової палати в високих платнях робітникам, в скороченім дні праці і в загальнім нехіттю до роботи. Ці причини створили в Німеччині закриття кількох великих заводів шкіряної і текстільної індустрії, через що тисячі робітників опинилися без роботи. Ці самі причини мабуть відібються негативно й на продукції инших промислових галузів, а німецькі урядові кола вже тепер глядіють за відпірними средствами, щоби відсунути дальші катастрофи. При останних нарадах Reichswirtschaftsamt'а займала справа застою продукційности головну часть діскусії. З поміж пропозиції, пороблених ріжними членами-фаховцями, падуть в око головно дві: 1) Переґрупований робітників, себто розміщення їх по одиноким галузям індустрії після запотрібовання, — на підставі певної, урядом контрольованої сістеми, і 2) державне заопікування ослаблених заводів в той спосіб, що заводи дістають замовлення з боку уряду, при чім готові вироби оплачуються після самокоштів, значить без всякого зиску для індустрійців, яким тільки ґварантується продовження чинности їхних заводів. Головним моментом цеї пропозіції є далі, що квоти запомог для безробітних, припадаючі на робітників таких заводів, утриманих замовленням держави, уряд складає в окремі фонди, які служити мають на покриття рисків, випливаючих з державних замовлень. Міністерство Державного Господарства практично випробовує цей проєкт в індустрії обувя, яка зараз найбільш терпить в Німеччині під застоєм збуту. Які висліди з цього будуть, а головно, скільки доложить Держава з своєї скарбниці на управильнення продукції цеї галузі, покаже будучність.
