Перейти до вмісту

Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 4, Рік 2. – Ч. 1-13.djvu/233

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Теж не можна вживати на московський штиб наказового стану замісць умовного: не ходи він туди, то був-би живий; у нас для цього є давно-минулий час, якого не має московська мова: як-би він був не ходив туди, то був-би живий. Така форма наказового стану подекуди зустрічається в наших лайках (цього сорту лексіколоґію широко запозичили ми у Москви): будь я проклят! „Не будь я песький син, коли вже вдержу більш!“ („Пан та собака“ Гул.-Артем.)

У додаткових причинних реченнях часто зустрічається московський вираз: „дякуючи тому“ (благодаря этому), дуже незугарний в нашій мові. „Дякуючи тому, берлина розбилася“. Таке речення дивовижне і з граматичного і з лоґічного погляду: берлина не може дякувати та й нема за що дякувати, коли розбилася. По нашому треба було-б сказати: через те, тому або тому-то берлина розбилася. „Дякуючи“ у нас можна вживати тільки в простому розумінні: гості встали, дякуючи господареві за хліб та сіль. Я написав йому листа, дякуючи за поміч.

Дієприслівники („дѣепричастія“) ми маємо теперішнього й минулого часу; але минулого часу вживаються значно частіше, ніж теперішнього часу, і часто заступають ці останні, особливо в додаткових реченнях, що надає особливого колориту нашій мові, якого не слід псувати, притьмом натягаючи наші речення на московський копил. Напр. „желая помочь, мы иногда вредимъ“ — треба перекласти: хтівши (а не хотячи) помогти, ми иноді шкодимо.

Дієва особа в додаткових реченнях часу ставиться не перед дієприкметником, як у московській мові, а після нього і переноситься з головного речення в додаткове. Це дуже орігінальний наш оборот, стародавня форма, яку я назвав-би своєрідним українським nominativus absolutus. Напр.:

Бачивши батько, Грицькову причину, лап його зараз за чесну чуприну (пісня про мудрого Грицька).

Вважаючи владика на це прохання, дозволив їм узяти шлюб у Петрівку („Чернигівка“).

Такі гарні своєрідні форми зустрічаються часто у старих українських документах, у літописах (напр. Самовидця) і чистій народній мові. Даремна річ шукати їх у сучасних наших письменників та у всяких партійних часописах…

***

Де-які складені з наших слів, але на чужий нам штиб.

Московізми:
Наше:
Б'ється, як риба об лід Побивається, сердешний.
Бесіди не може бути
Слова нема
Що й казати. (Бесіда — приятельська розмова при чарці).
Вдарив лицем у грязь Сорому набрався.
Від нічого робити З нечев'я.
В ус не дує Йому байдужісінько.
Посидів годину-другу Просто: годину, годиночку.
Диву дався Здивувався.
До тих пір, з тих пір Доти, з того часу.
Між тим (це дуже часто) Тим часом.
На днях Тими днями.
Кожного дня, місяця, року Щодня, що місяця, щороку.
Сьогодняшній день, торішнього року (масло масляне) Сьогодня, нині, торік.
Не к добру Не добрий знак.
Ні-ні тай заплаче Раз-у-раз плаче.
Ні з того, ні з сього З доброго дива.
Пожалував орден Дав ордена (пожалував ордена і не дав).
Так сказати, так мовити (полонізм: що так скажу) Мовляв, мовляли, сказать-би
Не дивлючись на те
Тим не менше
А проте