| Так як | Бо, або: а що. |
| Перше всього | В сам-перед. |
| Чого доброго | Нема у нас такого виразу. |
| Обнадіяні антантою | Антанта їх запевнила. |
| Із-за недостачі міста | Через недостачу місця (із-за у нас нема; є: з по-за хати). |
| Не по нутру йому | Не по ньому. |
| Слава несеться | Несеться курка, а слава шириться. „Слава“ у нас може бути й погана: „Пожалійте сиротину і не вводьте в славу“ (Наталка Полтавка). |
| До речі мовити („къ слову сказать“) | Просто: до речі. |
| Рахувати своїм обов'язком | Вважати за свій обов'язок (рахувати можна гроші, яйця)… |
| Згубив надію | Втратив надію. |
| Згубив грошей багато на цю справу | Втратив багато грошей (можна і згубити гроші, коли випав гаман із кишені, але це по моск. потерял, а не потратила). |
Полонізми:
|
Наше:
|
| В цей спосіб | Таким чином. |
| Діткнений хоробою | Просто: недужий, хворий. |
| Від кількох днів | Вже декілька днів. |
| Вертати там, звідки приїхав | Вертатися туди, звідки. |
| Тішитися здоров'ям, повагою | Користуватися, заживати. |
| Забрали йому всі гроші | Забрали у нього |
| Вмерла йому мати | Вмерла його мати |
| Бувай нам або мені здоров | Просто: бувай здоров |
| Україна шпіхліром Польщі | Україна є шпіхлір Польщі |
| Опустив Варшаву | Покинув або виїхав з Варшави. |
| Аґітація, забаччю(!) якої | Аґітація, що має на меті. |
| Мусіли цофнутися назад | Мусіли відступити назад. |
| Вп'ялив витребуючо очі на стоячу Дору (Кобилянська) | По якому це? |
| Подивляти такі порядки | Дивуватись на такі порядки. |
|
Станислав Дністрянський. |
Маю перед собою дві щіткові відбитки, під наг.: „Устрій Української Держави“, Проєкти Конституції Української Народньої Республики“ (Львів 1920). Передав мені їх редактор „Волі“, щоб я висказав свої погляди про їх зміст. Дуже радо я принявся за це діло, бо вже від довшого часу доходили до мене чутки, що кодифікаційна комісія виготовлює начерк української конституції, але щойно сьогодні найшов я можність приглянутися близче вислідам праці цеї комісії. Яж уже від черги літ займаюся студіями з обсягу модерного державного права і стежу уважно за розвитком цих політичних подій, які відбуваються перед нашими очима, шукаючи наукових основ для всього того, що розгривається у житті усіх цивілізованих народів. Так і на справу української конституції дивлюся перш за все оком наукового дослідника; з другого однак боку не перестаю бути ані на хвилю українським громадянином, який однак в народніх справах не знає понад власну національну совість ніяких партійних чи непартійних авторітетів. Та вважаю, що якраз у найважнійшому питанні нашої національної будучности, у питанні про майбутню конституцію українського народа, не можемо оглядатися на якінебудь
