Сторінка:Воля. – 1921. – Т. 2, Рік 3. – Ч. 1-12.djvu/134

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


там вічинив для чогось одну шафу з характеристиками непотрібних і там знайшли його. Він сидів на кучі списаного паперу і щось думав. Розхрістаний, розкуд'йовжений, червоний від напруження, з божевільним виразом очей — справляв чудне вражіння.

Коли його покликали по їменню, то він здрігнувся і крикнув:

— Ах, не перескаджайте мені думати! Хіба ви не бачите, що я сумніваюсь?…

Співробітники поспішили розійтись по своїх місцях, а Око побіг до свого кабінету і зачинився там.

Населення міста рішучо говорило про переворот.

7. Наслідки сумніву.

Через два дні після того випадку мешканці Великого Міста схвильовано переказували друг другу радісну новину. По вулицях міста задихаючись, бігали купки народу, які зупинялися коло тумб і захоплено читали буквально слідуюче:

„Всім без усякого винятку!

Надзвичайна Комісія Рішучости цим доводить до відома всіх мешканців Великого Міста, що свою кольосальну працю над очищенням людства від людсського сурогату вона виконала чудово. З гордістю заявляємо, що з цим днем розгортається нова сторінка життя відновленного людства, серед якого годі вже знайти яку б то не було непотребу. Тепер ви всі, громадяне, справжні й прегарні люде! Радуйтесь життям! Впивайтесь соняшним блиском недалекої весни і живіть щасливо!

Що до Надзвичайної Комісії Рішучости, то вона виконала свою працю з чисто ідейним завданням і ніякої особливої подяки не потребує. Навпаки, вона бажає прийняти саму близьку участь у відновленім життю, а тому бере на себе всю охорону життя, здоровля й радости всього населення Великого Міста, за для чого перетворюється в Надзвичайну Комісію Чемности й Уваги. Від нині члени Комісії Чемности й Уваги будуть щоденно обходити помешкання громадян і справлятимуться про стан іхнього здоровля та умовини життя. Всякі недоладности й невдачі в життю родин і осіб Комісія буде старатися як найскорше усунути, а особливо радісні випадки будуть записуватись в рожеві зшитки й переховуватимуться в спеціяльних шафах в помешканню Комісії, щоб наші нащадки могли знати, коли і як повстало нове життя. Радійте, любі громадяне, як радіємо й ми.

Голова Надзвичайної Комісії Чемности й Уваги

1920 р. 10. березоля. Велике Місто.

Око.

Не дивлячись на те, що ці плякати було розліплено в сім годин ранку, вже о восьмій годині місто уявляло собою гігантський вулик. Задимили димарі заводів, загули автомобилі, задзеленьчали трамвайні дзвінки, весело загомоніли святочно настроєні юрби народу.

Стрівалися знайомі, родичі, бувші вороги і друзі, але всі були веселі, всі друг друга витали й друг другом тішилися.

Як під полудень на вулицях з'явилися ґазетчики, які продавали екстрені випуски газет, на передній сторінці яких містився портрет товариша Ока. Симпатичне, інтеліґентне, трохи аскетичне лице революційного діяча надзвичайно подобалося всім й всі спішилися дістати собі хоч один примірник газети, щоб зберегти на спомин пережитого ними.

Над вечір в книгарнях з'явилася поема „Нові Зорі“, колєктивний твір Студії поетів відновленної ґенерації „Словограйність“…

Вечером в театрах відбулося ряд урочистих вистав і концертів на честь товариша Ока, а о півночі десь спалахнула пожежа й міській охороні прийшлося викликати мало-що не всі пожарні команди.

Взагалі місто починало жити своїм життям.