Деякі характеристики були досконало написані й уявляли собою досить оріґінальні річі. Пізнійше авторові цього приходилось передавати їх на схованку до Історично-Революційного Музею і він мав нагоду списати їх і вмістити тут.
Рудий. Жвавий. Брехливий. Скрізь тикав свого носа. Лазив до чужих жінок і любив поласувати — „на дурницю“. В двадцять п'ять літ став лисіти. Видавав себе за декадентського поета. В дійсности займався пляґіатами, на чому його й запримітили. Однаково він не перестав називати себе поетом і на далі і, як засіб легкого життя, вважав часті позички, які він робив у всіх, хто тільки міг йому ще вірити. Притворявся чемним і порядним. В дома тримав чорного кота, яким лякав свою жінку. Виявляв нахил бути українським патріотом і захоплювався полтавським борщем. Індівідуальних особливостей ніяких. Непотрібний. В 24. години.
Чорний. Самовпевнений. Сміливий. Нахабний. Проживав батьківське добро і волочився за жінками. Знав шість европейських мов, але не знав своєї. Ходив гордо закопиливши губу. На запитання Комісії — що він більше всього любить, сказав: — „Московскій ресторан „Яр“ и цыганку Анду“. В дійсности-ж ходив по всіх шинках і, залицяючись до проституток, називав себе німецьким бароном. Вражіння мав поверховні. Захоплювався ефективними явищами. Під час досліду підкомісії лежав на ліжку і лаявся, називаючи представників комісії „формальними ідіотами“. Непотрібний. В 24. години.
Білявий. Мав хитрі сірі очі. Друкарський робітник. Постійний штрейк-брехер. З початком революції став носити червону стьожку. Ходив на віча і кричав — „Геть“!… Попав у раду робітничих депутатів і протиснувся в міський продовольчий комітет. Постачав картоплю. Нажив міліон. Став пиячити. Часто бив жінку. Мітив пролізти в комісаріят фінансів. Венерик. Непотрібний. В 24. години.
Шатенка. Вередлива. Зрадлива. Любила гарні строї і окремі льожі в опернім театрі. Лягала спати о 2-й годині ночі, але о 4-й прокидалася й заставляла служку варити каву. Вранці об'їдалася цукерками й била чоловіка капцями по потилиці. На протязі цілого дня грала на фортепіяні старий московський вальс „Прошла весна, мы встрѣтились з тобою“. Часами заглядала на кухню, кричала на кухаварку і з'їдала сметанку з молока до кави. Під час обіду собі клала ліпші шматки, а чоловік обгризав кісточки. Пудрилась. Підмальовувалась. Непотрібна. В 24. годин.
Добре налагоджена праця Надзвичайної Комісії Рішучости нагло стала гальмуватися. Невідомо з яких саме причин товариш Око надовго став замикатись в своїм кабінеті й перестав навіть перечитувати свіжі характеристики. Підкомісії робили навмання, як самі хотіли, а співробітники Комісії вибивалися з сил.
Разом з тим у місті стали ширитись уперті чутки, що тов. Око має намір залишити свою високу посаду голови Комісії і вона перестає істнувати. Крім того, деякім паскарям поталанило виїхати на хабарях, що в самий короткий час стало відомо населенню всього міста й викликало ряд одвертих демонстрацій перед будинком, де містилася Надзвичайна Комісія Рішучости, так і перед будинком Диктаторської Ради Трьох.
Чекали заворушень в більших розмірах, що заставило подати свій голос і Диктаторську Раду Трьох, яка оголосила коротку відозву з закликом бути терплячими до кінця і ждати на декрет тов. Ока, якими він мав оповісти населення про закінчення своєї праці.
Тим часом тов. Око десь цілком запропастився. Співробітники Комісії шукали його скрізь і всюди, але ніяк не могли знайти. Випадково якось, хтось
