Повірте, що єдині тільки слова заохоти з уст таких Високозаслужених Людей, до яких Ви, Високодостойний Пане Раднику, належите — піддержують охоту до праці і рятують від розпуки в цих тяжких часах загального упадку і панування найгірших темних сил.
Не візьміть мені, прошу, за зле, що так рідко пишу до Вас. Знаю, Високодостойний Пане Раднику, як багато працюєте, і не хочу своєю перепискою забірати Вам дорогого часу, потрібного для Вашої, так великоважної праці.
Тішуся щиро, що — поміж иншими працями — “Спомини” Ваші посуваються дальше. Прикро тільки дуже, що досі не маєте на них видавця. їх поява в друку особливо потрібна би була в теперішніх часах.
Чи не робили Ви, Високодостойний Пане Раднику, заходів в цім напрямі в Америці? Може би тамошні часописи надрукували їх у себе, а тоді відбиткою. яка могла-би бути поширена і в краю. Не знаю чи Вам відомо, що Д-р Назарук, — колись радикал і атеїст — тепер, побачивши хаос, до якого веде радикалізм і атеїзм — повернувся щиро на нашу консервативну віру і пропагує її в “Америці”, якої він став редактором. Вірю в щирість оцього його поверненя, і, знаючи крім того вагу, яку він привязує до споминів видатних людей, думаю, що він напевно зробив би все можливе, щоб допомогти виданню Ваших “Споминів”, коли-б Ви до нього з цим звернулись. В цій думці дозволяю собі подати Вам його адресу (Dr. J. Nasaruk, 816 N. Franklin Str. Philadelphia, Pa. US America) в надії, що Ви мені цього не візьмете за зле.
Прощу ласкаво передати Високоповажаному Синові Вашому, Д-рові Богданові, мої побажання веселих свят і прийняти запевнена найглибшої для Вас пошани від Вашого покірного слуги
В. ЛИПИНСЬКИЙ
