Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/275

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ріяльної і громадської творчості, для розвитку матеріяльної і громадської культури — необхідна аристократизація, нобілітація чорних: необхідне виділювання з них нових творчих, завойовницьких, лицарських і продукуючих класів, які будуть для своєї творчости претендувати на владу і за цю владу боротись.

1. Виділюваня все нових революцийних активних класів, які ще не зазнали бою з пасивною масою, які ще не знають її пасивності та інертности і тому думають, що можуть правити нею необмежено, вільно, свобідно, що вони в стані здійснити всі свої поступові, революцийні ідеали; 2. абсорбованя цієї революцийної енерґії нових класів традиційно-національними, здержуючими, обмежуючими порив аристократії політичними і громадськими формами нації, які знаходять завжди орґанізовану (при помочі реліґії і монархії в першій мірі) оборону в лицарських і продукуючих консервативних (але не реакцийних!) класах — ось основи еволюції класократії, підстави її національної динаміки, про яку мова буде дальше.

Приклад орґанічної солідарности і єдности першого національного консервативного класу родить наслідуваня цієї солідарності і єдности у класів дальших, які витворюються в міру зросту матеріяльної і духової культури такої нової нації. Коли, скажім, лицарі-хлібороби, які звичайно творять оцей першій консервативний національний клас, беруть собі жінок з родин, які вже одержали лицарське хрещеня, то так само поступають і міщане: купці, ремісники, робітники, які теж не рідняться з тими, хто ще не приписаний до їхнього класового цеху і т. д. Коли, щоб стати лицарем, треба пройти певний стаж, заслужити собі це імя, то такого самого стажу і доказу своїх професіональних та моральних здібностей вимагають теж од своїх членів инші класи. Тільки при оцьому класократичному типі взаємовідносин і при паралєльнім розвитку матеріяльної культури, що не допускає замкнутості і омертвіння класів, бачимо процес, який Спенсер називає диференціяцією та інтеґрацією громадського життя: перетворюваням його первісної механічної єдності в орґанічно єдину ріжнородність. Того чи иншого типу активні елєменти, що починають виділятись з посеред місцевої більшости чорних, підіймаючись в гору і попавши у відповідний клас, сполучаються з відповідно їм созвучними елєментами жовтими. В результаті обидві раси не перемішуються хаотично, витворюючи випадково то більше жовтих, то більше чорних — рябих — мішанців, а сполучаются орґанічно, по ознакам більшої подібности, більшої спільности більшої симпатії, які характеризують завжди членів одного, орґанічно обєднаного, класу. Сума оцих, вже не жовтих і не чорних,