Сторінка:Вячеслав Липинський. Реліґія і церква в історії України (1925).djvu/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Коли найвищим суддею добра і зла єсть людський розум, то вільно кожному своїм розумом творити свою власну мораль. Коли вся ціль людського життя вичерпується здобуттям земного, матеріяльного щастя, то вільно кожному вибірати такі практики, які найпевніще і найшвидше ведуть до цього щастя. І містицизму маґії, опертого на вірі в такі практики, не можна ані опанувати, ані обмежити, иншими словами, не можна опанувати зажерливих еґоістичних інстинктів, які лежать в його основі. Він веде завжди до повної анархії, навіть тоді, як би хвилево при помочі террору і насильства на руїнах якоїсь культури і держави запанувала одна така віра, як це бачимо в сучасній Росії. В хвилинах такої перемоги визволяються нічим не обмежені пристрасти переможців. Борці за „земний рай” стають тоді найгіршими звірями і в цьому пеклі, яке вони замість обіцяного раю дають в дійсности своїм підвладним, гине їхня віра і розпадаються всі їх недовговічні твори. Не маючи одного вищого й однакового для всіх реліґійного Божого закону, вони розкладаються самі в собі, кидаються один на другого і гинуть в кінці в бунті, опанувати якого у них немає сил.

Але по пануванню отаких матеріялістичних вір, в теорії опертих на людськім розумі, а в практиці на найбільше примітивнім і варварськім містицизмі маґії, приходило завжди відродження реліґії. І всі трівкі держави та великі культури розвивались з розвитком реліґії і падали з її упадком. Бо крім реліґії не має иншої сили для поборення моральної і соціяльної анархії, джерела якої лежать в примітивнім, стихійнім, реліґією неопанованім містицизмі, руйнуючім своєю анархічностю всі культури і всі держави.

Щоб реліґія могла виконати як слід оце своє здержуюче і орґанізуюче завдання, репрезентуюча її ідеальну силу моральну влада духовна мусить бути виразно і повно одмежена од влади світської, репрезентуючої силу реальну, матеріяльну. Здержування містицизму (і прикритих ним людських інстинктів поширення життя), орґанізації людських хотінь і упорядкований людських думок не буває, коли моральна сила реліґії використовується для цілей матеріяльних. Отже й тоді, коли матеріяльно безсилі (не володіючі зброєю і засобами продукції) представники вла-