ґії і церкві за часів татарського лихоліття заховалась під татарською державою на Україні, механічно прищеплена в попередніх століттях, культура. По упадку держави Київської, місцева церква православна хоч трохи унезалежнилась од влади світської і в той спосіб наблизилась до мас та збільшила свій авторитет моральний, духовний — свою здатність творити орґанічну культуру, здатність орґанізувати громадянство. І коли (під впливом, між иншим, нового: татарського завойовання) в масах українських забувся факт насильного прищеплення християнської реліґії, ця реліґія і церква стали для мас вірою і церквою батьків. З цею хвилиною вона, замість старих, механічно покинутих, прийняла форми місцеві орґанічні, громадські, національні. І цю місцеву реліґію, а разом з нею і місцеву вже національну культуру, переймали тепер нові завойовники, наші нові державні творці, що по знищенню державної орґанізації варяжської почасти виділялись з місцевих мас, а почасти йшли з Заходу (з Литви, Польщі і через Литву та Польщу) на наші землі. Галицько-Волинська держава і держава Русько-Литовська, що повстали з асиміляції оцих нових наших державно творчих завойовників місцевою православною реліґією, місцевою культурою і місцевими (вже давніще асимільованими) останками колишньої князівсько-дружинної правлячої верстви, репрезентуючої тепер місцеву традицію державно-національну — це наші перші національні держави, це основи нашої національної: — політичної і культурної — окремішности. Процес творення цих держав був, як бачимо, у взаємовідношенню реліґії і держави, зовсім протилежним процесові, що відбувся при творенню держави Київської.
Упадок держави Галицько-Волинської і упадок руського елєменту, переважаючого колись в державі Русько-Литовській, ішов у парі з упадком реліґійного та церковного життя і в залежности од цього останнього. „Бо земля (держава) не може бути без закона”. — Оці слова останків галицько-волинської аристократії, яка, по руїні власної держави, просила в 1370-х роках у царгородського Патріярха настановлення давно вже не виданого в Галицькій Руси митрополита — дуже добре характеризують цей упадок і розуміння його глибших причин з боку сучасних. Так само можна було б навести (багато) свідоцтв для підтвер-
