яльною; шукання для оцих своїх хотінь, при своїм повнім матеріяльнім безсиллю, піддержки сторонньої сили державної, політичної, і в наслідок цього всього недисциплінованість та духова анархія в церкві і серед тодішньої „інтеліґенції”, що власне дисципліну хотінь і єдність в думках повинна громадянству давати і в цілій нації зберігати. Ніжинський протопоп Максим Філімович, людина варварського еґоізму, прикритого примітивним і необузданим, по тодішньому демократичним і націоналістичним містицизмом; бунтівник проти власної церковної єрархії; „ідеольоґ” першого Пушкарівського „народнього” проти-гетьманського повстання, врешті московський шпиг і урядом московським в тюрмі згноєний піп-розстрига — це символ і прототип цієї необузданої анархії в ходіннях і думках, що характеризує інтеліґенцію українську і що затроїла тоді, як затроює і досі, духа, од природи вже анархічної, української нації.
Тодішня українська єрархія православна, не зважаючи на все протиділання, перейнятої західним „латинським духом”, Академії Могилянської, унаслідувала багато візантийського квієтизму, „непротивлення злу” і неуміння розмежовувати владу світську од влади духовної. Тому не потрафила вона викресати в собі досить сили волі, щоб побороти внутрішню церковну анархію і безнадійно заплуталась між церковним фактом реліґійної єдности з Москвою та чисто світським змаганнями до єдности державної, політичної. Такі одиниці, як митрополит Йосиф Нелюбович-Тукальський, ідеаліст, людина з великою освітою, завзятий оборонець доґм і візантийської величи православія, а разом з тим прихильник Могилянських методів орґанізаційної „латинізації” української православної церкви і ворог політичного підданства Москві; прихильник сильної, обєднуючої гетьманської влади і ворог церковної та політичної анархії — остались виїмками, заклики яких були незрозумілі та одкинуті тогочасними і призабуті пізніщими поколіннями української інтеліґенції.
Новий розклад української церкви, православної і рівнобіжно з ним духове розєднання, анархія і моральний упадок правлячої верстви в козацькій державі, при постійних бунтах проти неї тих, ким ця верства правила, повернули націю українську знов до руїни, до часів „звірячого
