Сторінка:Вячеслав Липинський. Реліґія і церква в історії України (1925).djvu/70

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
9). Чим ріжниться наше православіє від російського? Чи є яке розуміння сих ріжниць?

Коротко відповідаючи на першу частину цього питання: православія українське (подібно як і старовірство московське) від удержавленого синодального православія всеросійського ріжниться тим, що воно духово і орґанізацийно близче до коріннів візантийських, а через коріння візантийські до коріннів римських, а через римські коріння до виросшого з них дерева католицизму. Розуміється, з цього факту не виводжу і, думаю, не слід виводити ніяких „практичних” висновків про „злуку церков”, як про це вже була мова вище.

Що до частини другої, то перед відповідю дозволю собі зробити маленький екскурс в иншу сферу.

Основою сучасного демократичного мишлення єсть теза, що людина од природи добра. За нею йдуть льоґічно дальші: людина од природи добрий політик і тому треба їй дати як найбільшу „політичну свободу” в виявленню своєї природи, щоб вона найкраще улаштувала своє громадське життя. Людина од природи добрий естет і тому треба звільнити штуку од впливу всяких, звязуючих природу, „школ”. Людина од природи добрий філософ і тому треба дати повну волю її природньому розумові, звільнивши його од всяких „доґм”. Врешті людина од природи добрий теольоґ, який при „свободі віри” сам вирішить всі теольоґічні спори і з уродженою йому теольоґічною досконалостю оцінить всі істнуючі ріжниці між церквами та вибере для себе найкращу.

Між тим досвід життя вчить, що кожний з нас, а значить і „народ”, якого частину кожний з нас творить, зовсім не своїй власній індивідуальній природі завдячує свої сучасні політичні, естетичні, філософічні й реліґійні поняття. І що ці поняття ми не одідичуєм по своїй природі; що ми їх маємо не тому, що ми родилися людиною, а тому, що ми родилися в данім, історично витворенім ото-