новників цього нещасного кроку Галицької Армії може колись історія вкаже, бо головніщі з них були напевно поза армією.
Як сам перехід відбувся, чи він був приготований, чи спонтанічний, цього точно не знаю і про це повинні написати його учасники. Я роскажу тільки про його наслідки і вражіння по стороні Радянської України. Більшевики були цим переходом заскочені і називали його в часописях і в публичних виступах на зїзді совітів подлою зрадою, яка потягнула за собою повну невдачу і кольосальний відступ на фронті. Зраду Галичан пояснювали офіціяльно „впливом вузконаціоналістично-шовіністичного петлюрівського самостійництва“, а в приватних розмовах признавалися тихенько до нетактовного дразнення „націоналістичних інстинктів“ Галичан. Обурення проти Галичан було страшенне і все це відчули на своїй шкурі Галичане, оставші по задах, особливо в Одесі. Там було около півтора тисячі Галичан хворих, виздоровлюючих і деякі технічні установи. Около 500 з них вже півтора місяця тому у великодну пятницю арештували були більшевики за бунт і перехід до повстанців відділу кавалєрії Шепаровича і саме на кілька днів перед пізніщою „зрадою“ випустили з тим, що всі з Одеси мали від'їхати до Бірзулі до диспозиції польового штабу Ч. У. Г. А. Транспорт дійсно зібрався і дня 28. квітня в ночі мав від'їхати з товарної станції. Тої самої ночі прийшла вістка про перехід армії до Поляків і більшевики
