Революція політична передає владу з одних рук в другі, але тої самої кляси. Коли ж влада переходить в руки представників иншої кляси, тим самим логічно революція потроху чи раптом переходить в соціяльну.
Соціяльна революція завжди носить форми більш чи менш отвертої громадської війни. Тим самим і військо стає оборонцем і виразником тієї чи иншої клясової політики, мусить відкривати своє політичне обличчя.
Щоб перемогти, революційна кляса мусить зруйнувати стару військову організацію і створити нову, цеб-то, руйнувати не принципи організації, а змінювати особистий склад війська, особливо командний склад, щоб створити для себе аполітичний технічний апарат для переведення в життя політики революційної кляси чи групування.
Цього вимагає суспільна механіка і доцільна політика. Хто цього не розуміє, той в революції є зайвою людиною, принаймні баластом, коли не шкідником.
В світлі попереду наведених міркувань ясним становиться перейдений Україною революційний шлях.
Що революція почалась, яко соціяльна — це не підлягає сумніву: військо, що складалося з селян, робітників, трудової інтелігенції, виступило проти режиму і скинуло його, а тому помилкою було затримувати військо під проводом оборонців старого режиму. Хіба неясно, що російський генералітет був під політичною дисципліною кляс, проти котрих повстала революція? Брак політичного розуму у Тимчасового Уряду виявився тут вповні. Залишення старого командного складу було провокуванням маси до порушення і військово-технічної дисципліни.
Старий командний склад побачив, що військова організація гине, репетував і виступив контрреволюційно, це й було останньою провокацією роспаду війська.
Старий командний склад, хоч би й перед воєнним фронтом, мусів би бути змінений, а новий мусів би привчатись до керування. Революційна кляса, чи кляси, виступивши на кон життя, мусіли будувати своє військо: найлекший спосіб перебрати військову масу під свій провід шляхом усунення того складу, котрий був культивований в атмосфері політичної дисципліни старому режимові.
Переміна вищого командного складу мусіла статись протягом двох тижнів писля першої перемоги революції. Цього не сталось, і було зруйновано військо.
Воєнна і військова політика була причиною перемоги большевизму. Большевицька воєнна і військова політика була правильною, з погляду інтересів большевиків. Вони назначили «главковерхом» прапорщика Криленка, котрий політично
