Тут зголосив мені начальник мойого штабу Янів, що дивізія росташована в місточку Голобах під Ковлем. Там теж є поміщення для начальства, для штабу й для мене.
З двірця завезли мене до штабу німецького корпусу. В штабі представлено мені гавптмана Альвенслєбена. Зі старшинами німецького штабу умовився я в справі стріляння та маневрів, як теж всякого постачання для козаків.
Прибувши до свойого помешкання, скликав я свій штаб і командантів полків на коротку нараду. По нараді видав я наказ командантам полків, щоб на другий день вистроїли цілу дивізію на площі, бо я хочу переняти офіціяльно начальство над дивізією.
Я хотів на добре взятися до швидкої орґанізації дивізії, бо по свойому приїзді до Ковля застав я письмо від українського військового міністерства з офіціяльним призначенням мене на команданта дивізії Синьожупанників, як теж заявив приготовити її в якнайкоротшому часі до походу в Україну.
Вполудне другого дня вийшов я на площу, де зібралася дивізія. Був це гарний день ранньої весни. Наблизився я до фронту витягнених у одну лаву полків. На команду старшого команданта полку Пухтаєвича, козаки віддали мені пошану рушницями на позір. На моє привітання «Здорові козаки», була гучна відповідь «Здорові пане отамане». А коли я їм зложив подяку за добру поставу, то вони всі враз гукнули бадьоро «Слава Україні».
Пішов я по фронту. Обличчя бадьорі й весняно веселі. Чудесна синя уніформа, шапки зі шликами різної краски по полкам. Стояли струнко. Робили враження муштрової частини доброї армії. Моє серце раділо, бо я уявляв собі, що таких сто тисяч стане вборзі у залізних рядах боронити Батьківщину. Як жорстоко тоді я помилявся. Не гадав я старий вояка-романтик, яке розчарування стріне мене й тих передімною, ще молодих з ясними обличчями козаків, вже в короткому часі.
Станув я посеред фронту, дав приказ на спочинь і звернувся до козаків з промовою.
Зясував їм коротенько теперішний стан в Україні. Призначення нашої дивізії іти в першу чергу на визволення золотоверхої столиці України. Підкреслив значення військової дисципліни, що мусить бути не примушеною карами, а зрозумілою і відчутою всіми українськими вояками. Без тієї дисципліни українська армія особливо під сучасну пору не стала б поміччю для молодої української держави, але цілковитою загибіллю. Як примір, подав я їм московську армію й її цілковитий упадок.
— Отже мушу зазначити вам — сказав я — що моє завдання, як вашого начальника призначеного урядом української Держави, є в першу чергу впровадити дисципліну в дивізії. Ще в таборі в Ган-Мюндені видав я наказ, призначуючи вам старшин. Ви мойого приказу не
