Сторінка:Віктор Зелінський. Синьожупанники (1938).djvu/58

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


бунтувалися, а тільки скаржилися своїм старшинам. Факт таких матеріяльних недостач серед козацтва турбував мене й обурював до крайносте.

Про ці відносини довідався гавптман Альвенслєбен. Він мені сказав, щоб я пішов до військового міністерства з виразною вимогою матеріяльної опіки дивізією. Якщо вони не виплатять грошей дивізії, то німецьке командування виплатить зі своєї каси само. А такий випадок принесе ганьбу, як для Української Держави, так теж і для української армії.

Того самого дня пішов я до військового міністерства й у досить різкій формі вимагав від Жуківського, щоб він забезпечив дивізію належними їй грішми. При тім подав я йому заяву Альвенслєбена. Жуківський був неначе б то здивований тим, що ми до тієї пори не одержали грошей для дивізії. Він покликав до себе скарбника військового міністерства й спитав його, скільки грошей є в скарбниці міністерства. На підповідь, що в скарбниці є чотири мільйони з половиною, він наказав півтора мільйона виплатити дивізії за місяць квітень.

В той спосіб дивізія була на один місяць забезпечена платнею. Бракувало ще прохарчування. В постачальні не було нічого. Отже я мусів сам про те подбати. Згаданий уже сотник Данченко дав мені знати, що на товаровому двірці в вагонах є маса харчів, залишених большевиками. Ніхто тих харчів не рухав. Я рТшйвсй за дозволом командантури Києва зареквірувати цей цілий поїзд для дивізії.

Вислав туди свого дивізийного інтенданта з інтендантами поодиноких полків. Для охорони тих продуктів призначив сотню другого полку. Всі продукти мали бути списані й перевезені до осідку другого полку, де мав бути склад нашої дивізії. Коли я познайомився з протоколом перебрання майна, то побачив, що харчів було багато. Було все — включно до цукорків. Тим всім дивізія забезпечилася з боку прохарчування, а хліб діставала після умови з монастиря.

Стануло передо мною ще нове питання. Козаки не маж білля, ні сорочок, ні постелі. Знову допоміг мені в цьому сотник Данченко. В Києві ліквідувалося кілька військових лічниць з часів війни. Ми звернулися до голови ліквідаційної комісії, щоб він відпустив для дивізії потрібне білля.

Голова ліквідаційної комісії, не тямлю його прізвища, дуже радо передав мені все білля лічниць. Моя дивізія дістала сорочки, простирала і все інше.

Дивізія була більш менш забезпечена. А там самим плян Жуківського і компанії, розкласти дивізію через матеріяльні браки, не вдався. Через те Жуківський взявся іншого способу розбивати дивізію.