Сторінка:Віктор Зелінський. Синьожупанники (1938).djvu/57

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Моральний успіх в Раді й зріст авторітету дивізії в кругах української суспільності, як однієї з найкращих військових частин в тодішній час, був для різношерстних соціялістів з міжнародніми тенденціями, як теж для різних політичних спекулянтів, скалкою в оці. Це була тверда барієра на шляху їхніх спекулянтських замірів, яку вони за всяку ціну старалися усунута. Між тими політичними спекулянтами, на жаль, знайшовся теж і наш військовий міністер Жуківський та його оточення. Вони почали вживати всіх засобів, щоб ту дивізію розбити й знищити. Вона, по їх думці стояла на перешкоді їх особистих аспірацій і через те була проти неї т ака незвичайна лють.

Вправді ми відчували це вже на початку нашого вступлення на українські землі, але очевидним показалося те все щойно в Києві, а особливо після вдалого виступу наших козаків в Раді. Всежтаки успіх, що його викликали мої козаки, додав мені енергії до праці. Кинувся я до неї зі запалом і вірою в побіду правди, за якою ми йшли. В першу чергу вислав я Сиротенка до Берліна, який мусів там навязати звязки з німецьким міністерством в ціли створення нових військових частин з полонених українців. Поручив я йому там покликатися на обіцянку Ген. Гофмана. Також німецьке командування в Україні дало йому свої поручення до міністерства.

Сиротенко був у Берліні. Відвідав всі табори полонених в Німеччині та започаткував організацію нових частин. Набірав старшинські кадри та козаків. Згодом, передавши те все капітанові Яворському, повернув до Києва з рапортами.. Праця по організації нових частин по таборах кипіла. Набіралися нові частини, що мали йти на зміцнення української армії. Ставали нові тисячі в ряди перших синьожупанників.

Таким чином мій плян і моя мрія зорганізувати всіх полонених українців у Німеччині у військові частини набірав реальних форм. Всежтаки не передбачав я, що тому природньому й зрозумілому плянові в потребах зміцнити нашу молоду державу, наперекір піде ніхто інший, як таки наш військовий міністер Жуківський та його прибічник, Генерал Греків, які замість зміцняти наші сили, розбивали навіть те, що було вже зорганізоване.

Спершу їхня акція проти моєї дивізії була закритою, згодом прибрала вона форму активної діяльносте на знищення дивізії Синіх. Це була єхидна й обдумана інтрига тих людей.

В початках Жуківський і Греків матеріяльною диверзією намагалися розбити єдність моєї дивізії. Військове міністерство свідомо не давало моїй дивізії ні платні ні прохарчування. Були випадки, що до мене приходили старшини дивізії з рапортами про погані матеріяльні відносини серед козаків. Козаки нашої дивізії попросту просили на вулиці прохожих за папіросками, бо не мали грошей. А всежтаки козаки не