Сторінка:Віктор Зелінський. Синьожупанники (1938).djvu/60

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Шаповал перевів строге слідство, вислід якого я подав у військовому рапорті міністрові Жуківському. Одначе на тому справа й закінчилася. Мій рапорт не мав жодного висліду. А Чехівському належалася строга кара за непослух.

Щойно тоді зрозумів я, що цілу історію з полком Чехівського затіяв таки Жуківський. З однієї сторони, щоб показати, мовляв, що в дивізії синіх не все в порядку, а з другої сторони він свідомо протеґував Чехівського, якого брат був під той час одним з міністрів Голубовича.

Моє становище було правильним з пункту дисципліни і тому Чехівський мусів остаточно податися. А щоб мені показати, що все в порядку серед козаків четвертого полку, то він устроївши свій полк в повному порядку, з музикою перейшов попід мою квартиру.

На тому та ціла історія з четвертим полком і Чехівським закінчилася. Він.» потім сам зрозумів, що його поступування було неправильним та що, слухаючи Жуківського, помагав йому в його інтригах, що йшли на знищення дивізії Синіх. Те він мені сказав згодом, вже за гетьманату, коли я з ним стрінувся. Признаючи свою похибку, він мене тоді перепросив за прикросте, виряджені дивізії і мені, як начальникові тієї дивізії. Вже на еміграції незвичайно вдарила мене вістка, що цей сам Чехівський згинув геройською смертю, розстріляний большевиками в 1929. році, після процесу Союзу Визволення України в Києві. Він себе виправдав і хай йому земля буде пером...

В половині квітня дістав я рапорт від Пухтаєвича, що в Ковлі є зорганізована друга дивізія і готова до вимаршу в Київ. Ця вістка мене незвичайно врадувала. Бо це заспокоювало мою втрату двох полків, висланих на провінцію. Хотів я якнайскорше стягнути її до Києва.

Покликав я до себе начальника мойого штабу Янова і разом з ним пішов до військового міністерства, щоб порозумітися з ним в справі перенесення другої дивізії Синіх до Києва. Зайшли ми до міністра Жуківського. Представили йому стан дивізії- в Ковлі та плян перенесення та розташовання її в Києві в бендерських касарнях. Мали ми для неї теж і забезпечення зі сторони матеріяльної: Заявили ми йому, що всі старання про другу дивізію бере на себе штаб моєї дивізії, та що німецьке командування йде нам на руку.

Жуківський вислухав мойого докладу, хвилину подумав і з іронією відповів мені питанням:

 — Що ж, ви хочете корпусом командувати?

 — Призначення командира корпусу залежить від вас, пане міністре

 — сказав я. — Але я хочу зміцнити залогу Києва, що зменшилася з хвилиною висилки двох полків в другі місця України. А також маю на меті збільшити збройні сили української армії.