Сторінка:Віктор Зелінський. Синьожупанники (1938).djvu/75

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


свойого секретаря і спитав його; коли збірається фракція партії соціялреволюціонерів у Центральній Раді. На відповідь секретаря, що з другій годині, він зарядив приготовити авто. Секретар вийшов. Тоді Голубоьич звернувся до мене:

 — Пане Генерале, за весь час вашої служби я до вас відносився з великою пошаною. Ви,рояк і не втручувалися ніколи в ніяку політику.

Отже я вам кажу, ви нам будете дуже потрібні. Через те мусите як найскорше повернути з відпустки до Києва. Скажіть, будь ласка, скільки вам потрібно часу, щоб налагодити вам ваші семейні діла? Чи три тижні буде для)' вас досить?

 — Дякую вам за довіря, за вашу оцінку моєї діяльности. Це я почув перший раз. Як мені це не є прикро, але я готовий зголоситися до праці у призначений вами речинець. Бо скажу вам цілком щиро, я мав на меті податися до димісії.

На тому закінчилася наша розмова і я попращався та більш-менш заспокоєний вийшов.

Той день готовив для мене ще одну несподівану. Коли я вернув домів, прийшов до мене начальник штабу Янів оповів йому про мою розмову з Голубовичем. Опісля запевнив його, що мабуть ліквідація дивізії протягнеться довше, аж до мойого повороту з відпустки, отже тоді я подбаю, щоб з ним в праці не розстатися. Він подякував і звернувся до мене ось з якою новиною:

 — Не знаю, що сталося з гавптманом Альвенслєбеном. Він сьогодні рано прибіг до мене і, піднісши палець, сказав: «Ско-ро-пад-ський!» Після того вибіг з мойого кабінету, не пояснюючи, що це має значити.

Скажіть, будь ласка, що значить оце захоплення Альвенслєбена та що значить Скоропадський.

На це не мав я що відповісти, бо сам того не розумів. А впрочім до тієї пори про Скоропадського в Києві я нічого не чув. Після тієї розмови я попращався з начальником штабу Яновим, не гадаючи, що мені вже не доведеться з ним співпрацювати. Не думав я теж і над Скоропадським та не прикладав до того ніякої ваги. Щойно три дні після мойого відїзду з Києва вже на Херсонщині з часописів я довідався про гетьманський переворот Скоропадського та ролю німців у ньому.

Ранком другого дня, 27. квітня, автом виїхав я на двірець. По дорозі заїхав до будинку штабу дивізії, щоб попращатися з його персоналом. Приїхав до будинку і побачив картину: Цілий будинок оточений німцями з багнетами і кулеметами. До будинку вступити я не міг.

Появився старший писар штабу і я його спитав:

 — Начальник штабу тут?

 — Так.

 — Прошу його закликати до мене.