почуттями — усім життям своім.
Павуки — це пани, срібляники, здирщики, дворяне, грошеві дуки, попівська старшина, зводителі, чужоіди на всі лади! Павуки — то примус, під яким стогнемо, — то закони, що нас гнітять, то тирани, що завдають нас у неволю! То всі ті, що живуть коштом нашого народу, всі ті, що топчуть нас ногами, ті, що злосливо глузують із наших мук, з нашого даремного змагання.
Муха — це бідний робітник, що мусить коритися усім окружним законам, яких тільки забагнеться капіталістові уложити — мусить коритися, бо нема в бідолахи і хліба шматка.
Павук — це фабрікант, що заробляє на кожному зі своіх робітників по 5-6 карбованців на день, а тимчасом сміє, неначе з ласки своєї, давати йому оплаканий заробіток: від 80 копійок за 10 до 12 годин каторжноі праці.
Муха — це той чорний робітник, що накладає своім життям в отруйному повітрі шахт, щоб витягати з землі скарби, з яких йому не судилося скористатися.
Павук — то акціонер, якому не досить, що його акціі двояться та трояться, а який завше хоче загарбати яко мога більшу користь, що іі безсумлінно краде у знесилених робітників. А коли вони зважуться вимагати хоч найменшого підвисшення заробітку, він закликає військо, щоб розгонити бунтівників картечою.
Муха — це дитина, що ій ще в пепюшках судилася важка праця на фабриці, в майстерні або в батьківській хаті і то все на те, щоб тількі не вмерти з голоду.
Павуки — це не ті бідні батьки, що через своі зпидні дають у жертву своі діти, а ті страшенні сьогочасні уклади життя, які виробляють залізний закон для робітника, ганьбу його природнього чуття, погибель його власноі родини.
Муха — це простодушна донька простолюду, що
