лі і гнав воли на пашу в поля. І коли отак він ішов за волами, вони говорили до него: „Там і там є добра паша“! Він слухав усе, що вони говорили і гнав йіх на ту добру пашу, якоі вони собі бажали. Таким робом єго воли поробили ся дуже, дуже гарні і наплодили богато, богато телят.
А коли прийшла пора полевоі роботи, старший брат сказав йому; „Прилагодь нам запряг до ораня, бо отсе земля вийшла з під води і добра до ораня. Також винеси насіня на поле, бо завтра рано візьмемось до роботи“. Так мовив старший брат. Молодший брат зробив усе так, як велів йому старший. Коли на світі засвитало і зробив ся другий день, вони пішли в поле з плугом; взяли ся до роботи і на серці було йім дуже, дуже весело, так що вони працювали не спочиваючи.
Минуло чимало днів після сього, вони все ще були в полі і працювали. Старший брат вислав молодшого мовлячи: „Бігай, принеси нам ще насіня з села“. Молодший брат застав жінку свого старшого брата, як плела собі коси. Він мовив до неі: „Встань, дай міні насіня, щоб я біг швидко в поле, бо старший брат висилаючи мене сказав міні: „А не гай ся!“ Вона сказала йому: „Іди, отвори шпіхлір і візьми що тобі треба, бо я боюсь, щоб міні коси не порозплітали ся“. Молодий парубок пішов до стайні, взяв великий горнець, бо мав намір набрати богато зерна, насипав до него жита і ячменю і вийшов несучи горнець. Вона мовила до нього „Чого се ти так богато набрав
