а) вимисл, Phantasiespiel; б) жартовливе оповідання, ба й анекдот. Клоустонове „fiction“ береть ся в обох тих розуміннях: рідше воно визначає „повість“ (romantic fiction, I, 40), частійше відповідає французькому „fabliau“, а вже ж простісінькі анекдоти названо „the lower strata of fiction“ (I, 50). В двох місцях, де мова йде про поеми, я перекладаю fiction через „вимисл“, щоб не вражати тих читачів, котрі дякуючи нашим письменникам, привикли привязувати до слова „вигадка“ думку про щось неодмінно веселе.
Що перекладаєть ся з Клоустона, те перекладаєть ся точно й дословно, щоб не минати „ніже титли, ніже тіі коми“; випущено тільки два щиро-англійські дотепи (три рядки), що для нас не є дотепні. Додатків теж дуже великих я не роблю, переважно доповнюю саму бібліографію, що в Клоустона часом не повна, при чім усі своі уваги аккуратно зазначую літерами „А. К.“, щоб бува не плутать читача.
До англійського первопису додано невеличку передмову, де автор найбільше говорять про праці своіх земляків — Кейтлі (Keightley) та Денлопа (Dunlop). Перший написав книжечку „Tales and popular fictions“, де висловив думку, що однакові теми повстали в різних місцях самостійно; а другий, автор „History of fiction“, незручно вишукує такі східні джерела, яких не може бути. Обидві книжки, вже й застарілі, не надто цікаві для нас, — тож обмежаюсь на оцій короткій згадці про них. Перекладаю з Клоустонові передмови сам тілько кінець:
