Ч. 1.
Тернопіль 1. грудня 1918.
„Вістник Державного Секретаріяту Військових Справ“ подаватиме розпоряди, рішення, поучення, накази, вказівки Державного Секретаріяту Військових Справ і його відділів, щоби військові власти Західно-Української Народньої Републики були повідомлені про визначену роботу і могли її докладно виконати.
Додаток „Стежа“ міститиме в міру потреби особисті вістки а також статі з воєнного знання, огляд військової роботи у нас і в других державах, нариси про розвій і улад фізичної сили народів.
Український нарід творить своє власне військо, яке має забезпечити політичну незалежність України. Українське Військо має розбити ватаги захланних наїздників і захистити постійно українську землю, українську волю і українську мову проти чужої нахабности.
Державний Секретаріят Військових Справ веде в імени Національної Ради улад Українського Війська і видає зарядження, які мусять бути як найревнійше і з повним зрозуміннєм доцільносги приказів виконані, щоби осягнути визначену ціль.
Поверховність і неточність потягнули би за собою незвичайно прикрі наслідки, яких кождий горожанин, свідомий своєї відвічальностн за добро загалу, кождий Українсць, перенятий запалом до роботи і посвяти для своєї власної Української Держави на кождім кроці буде оминати.
Державний Секретаріят Військових Справ.
Тернопіль. 1. грудня 1918.
Західно-Українська Народня Република. — Державний Секретаріят Військових Справ.
Присягаємо торжественно Всемогучому Богу повинуватися вірно і слухняно Західно-Українській Народній Републицї, Її Верховній Владї, Її Правительству, Її Армії, як також всїм Її отаманам та всьому Її Начальству, Їх поважати ї захищати, Їх прикази і припоручення у всякій службі виконувати, проти всякого ворога, хто-небудь ним бувби і де тільки воля Її Верховної Влади вимагатиме, на водах, на сушах, у воздусі, в день і в ночі, у боях, наступах, сутичках і всякого рода підприємах, словом на кождому місці, в кожду пору, в кождім случаю хоробро і мужно бороти ся, наших військ, прапорів і оружя в ніякому случаю не покидати, з ворогом ніколи в найменші порозуміння не входити, завсігди так вестися, як сього воєнні закони вимагають та як чесним воїнам лицює і в сей спосіб в чести жити і умирати. — Так нам, Боже, допоможи — Амінь.
Затверджено постановою Української Національної Ради. Львів, дня 13, падолиста 1918.
Президент Державних Секретарів:
Др. Кость Левицький в. р.
Державний Секретар Військових справ:
Вітовський, отаман в. р.
