ших молодших, ще незрілих політиків, особливо для тих, що захоплюються політичними теоріями. Хай знають і розуміють, який тяжкий і довгий шлях від суспільного ідеала до його переведення в життя і хай ті, що йдуть на політичну роботу, не легковажать її, а озброюються найдосконаліше духовною і матеріяльною зброєю. Бо без доброго і всебічного озброєння чогось помітного осягнути не вдасться.
Я писатиму тільки про те, чого свідком чи учасником був особисто. Тому не торкатимусь, наприклад, такої богатої змістом доби з діяльности Липинського, як перебування його на посту гетьманського дипльомата у Відні в літі 1918 року. Так само не торкатимусь всього того, що робив Липинський до середини 1917 року, се-б то до першої моєї з ним зустрічи при спільній роботі по орґанізації хліборобського класу на Полтавщині.
До 1917 року я з В. Липинським не зустрічався і нічого про нього не знав.
На початку червня 1917 року зібрався в Полтаві зїзд орґанізованих хліборобів. Незадовго перед тим орґанізувалась в Лубнях ґрупа хліборобів. В порівнанню з хліборобськими ґрупами инших повітів Лубенська відзначалася тим, що виявляла національно-українську і, можна сказати, навіть „самостійницьку“ тенденцію. Делеґатом на губерніяльний зїзд поїхав я. Зїзд почався інформаціями з місць. Виступала виключно хліборобська інтеліґенція, хоч кількосно вона губилася серед кількох тисяч „дядьківських сіряків“. Всі промовляли по російськи.
В черзі промовців з місць виступив і я. Після кількох слів привіту, висловленого в українській мові, почулися протести з селянської маси: „говоріть по руськи“. За мене заступився голова З'їзду, константиноградський поміщик, член Державної Думи — Коваленко. Промовляючи далі по українськи, я поспішив зазначити, що приїхав від орґанізації, яка стоїть за замельну власність, за „собственность“ взагалі, за правний порядок, проти анархії. Протестів більше не було.
Коли скінчив промовляти, до мене підійшло кілька людей привітатись, один з них був чорнявий офецір в драґунській уніформі. Він назвав себе Липинським і запросив мене до своєї хати після засідання. Другу половину дня провів я з Липинським. Наші думки і політичні ціли оказались зближеними до того, що Липинський тут же рішив вступити до нашої Лубенської орґанізації. Він запропонував, що накреслить перспективний проґрам
