для нашої орґанізації і порадив до наміченої назви „Українська демократична партія“ додати епитет „хліборобська“. Місяцем пізніше нашею орґанізацією була видана в Лубнях брошура пера Липинського під заголовком — „Нарис проґраму української хліборобсько-демократичної партії“.
В. К. Липинський стає членом Управи Партії і закладає в Полтаві відділ партії в числі 4–5 інтеліґентів. В той час наша орґанізація в Лубнях охопила вже всіх активніших хліборобів, як селян-власників, так і всю земельну шляхту з її маршалком І. М. Леонтовичем на чолі.
В Полтаві здавна істнував „Союз Земельних Собственників“, як секція Всеросійського Союзу, що стояв на чисто класовій платформі. Ми хотіли, щоби наша полтавська орґанізація повернулася в масову орґанізацію, але це їй не вдавалося зовсім. Треба зазначити, що в той час ні у мене, ні у Липинського не виявлялось стремління до обєднання всіх хліборобів території на чисто класовій підставі. Ця думка викристалізувалась пізніше, вже на еміґрації. В осени 1917 року в імени партії я вів переговори з Управою Хлібороб. Союзу, в цілях приєднання їх до нашого національно-політичного проґраму, але успіху не мав і тому наша партія залишилася в опозиції до загально-хліборобського класового руху на Україні.
В. К. Липинський в той час провадив українською військовою орґанізацією в Полтаві. Він був головою Військової Ради і одиноким в ній офіцером. Засідання Ради відбувалися в Українськім Клюбі, одно з них в моїй присутности. Я замітив, що Липинський користався великим авторитетом в Раді. Загал членів мабуть мало розумів духовну цінність свого голови, але кілька народних учителів і фершалів, що знаходились в складі Ради, були під сильним впливом Липинського. Вони підняли високо авторитет свого голови і серед решти членів.
Під час підготовки виборів до Українських Установчих Зборів, глибокої осени 1917 року одержала Лубенська Орґанізація від Полтавського нашого Відділу запросини на губерніяльну нараду в справі виборів. В ті бурхливі часи зносини наші з Полтавою не могли бути реґулярні, і ми не мали точної інформації про становище нашої орґанізації в Полтавськім районі. Поставилися ми, лубенці, до ініціятиви наших товаришів по партії в Полтаві цілком серйозно, змобілізували сили в своїм районі і вирядили до Полтави визначніших наших людей, в тім числі: будучого премєра в правительстві Гетьмана — Ф. А. Лизогуба,
