Скорописа-Йолтуховського до Берліну, як свого делеґата на сталий там побут.
14 жовтня Рада Присяжних підготовлює матеріяли для наради в Берліні з делеґатами хліборобських орґанізацій з Польщи. Виробляється схема загальної орґанізації руху: „Хліборобська Рада“, як орґан законодавчий, періодичний, з делеґатів усіх приєднаних орґанізацій і Центральна Управа, як орґан виконавчий при Гетьмані. Липинський аргументує цей проект так: „ми викликали до життя сили монархизму і ми не повинні дозволити йому зійти на те, на що зійшов демократичний український рух Ми мусимо ясно собі здати справу з нашої за це відповідальности… Політичну акцію веде Голова Хліборобського Центру, призначений Гетьманом і відповідальний перед Хліборобською Радою… УСХД не бере на себе виконавчої ролі. Ми мусимо тільки бути в Ради і добиватись щоб вся робота була перейнята нашим духом…“.
На предложення Липинського ухвалюється: доповнити Статут УСХД пунктом про „Братерську сповідь“ для запри-
- 7) Він бачить єдині державотворчі українські сили в соціяльно-революційній інтеліґенції (ст. 98) і в селянстві (ст. 102), тоб-то робить цю саму основну політичну помилку, яка нам не дає збудувати держави і стати нацією.
- 8) Політичний устрій держави — він вважає справою другорядною (ст. 92), між тим, коли при будові нової держави — це справа першорядна, од якої залежить все, буквально все.
- 9) По українскому споконвічному звичаю він пайдократ і всю надію покладає „на молодь“ (ст. 124). Це божевілля, з якого вже крайня пора публіцистам і видавцям їх творів — вилічитись.
- 10) Весь його позитивний політичний програм — політично безформений. Коли на Україні єсть орґанізована ґрупа, яка виразно каже: обєднаймося біля Гетьманського Роду, як символу держави, а тоді обєднані зможем завоювати і саму державу — то поважний публіцист не має вже права казати замісць того: „творім національно-псіхичні вартости“, бо тільки це доведе нас до держави. Це єсть Донцовське пустословіє, яке до добра не доведе. Що це значить реально оці „національно-псіхичні“ вартости, коли вони точно, орґанізаційно не означені?
- 11) Автор вважає, що повстання проти Гетьманської Держави було „рятуванням ідеї самостійної української державності“. Ця груба і фатальна політична помилка випливає з хаотичного перемішування понять нації, як ідеолоґії, і держави, як факту матеріяльного.
- 12) Врешті дрібна хиба: помиляється автор думаючи, що тепер під Польщею не можливі „Киселі“. Коли все українство буде тією чи иншою соціяльною революцією — то консервативні елементи стануть знов „Кисилями“.
нути не можна і чесний український публіцист так писати не мав права, рівно-ж, як підкреслюючи весь час націю і всенаціональне державництво“, не мав права в той спосіб неґувати такого державно-національного-прояву, яким єсть наш гетьманський рух.
