сяжених. Мотивується ця ухвала потребою осягнути того, щоби заприсяжені не тільки однаково думали, а й одного хотіли.
З 20 по 23 жовтня відбуваються в Берліні наради делегатів УСХД з делеґатами Союза Українських Хліборобів-Еміґрантів в Польщі. Виробляються основи орґанізації спільного центра.
Рада Присяжних ухвалює до друку написану Липинським брошуру — „Основныя положенія Укр. Союза Хлѣборобовъ-Державниковъ по отношенію къ Россіи“, маючи на увазі головним чином пропаганду Гетьманської Ідеї серед малоросійського елементу Наддніпрянщини.
Вище подані дані говорять про орґанізаційну і політичну працю Липинського схематично і неповно. Подана картина була-б неповна і свідомо неправдива, коли би я не згадав і деяких моментів меньш урочистих і часом навіть трохи комічних, бо, як писав колись мені Липинський — „кожне велике діло мусить мати і комічний елемент“. До певної міри курйози можуть бути пояснені прийнятою Липинським засадою — підходити до людей, суґґестіонуючи в них ліпші їх сторони. Він, наприклад, докоряв мені не раз, що „придаю занадто велику вагу людським слабостям, бачу їх там, де їх нема, і як ліберал їх толєрую… Ми, писав він мені, повинні поступати инакше: підкреслювати скрізь кращі сторони людини, суґґестіонувати їй її кращі поняття про себе, а поборювати натомість всіми силами всякі прояви злого“. До певної міри цим методом підхода до людей можна пояснити, чому Липинський при всій своїй нервовости міг терпеливо вислухувати балаканину і прожектьорства несеріозних людей і авантюрників. Не инакше, як цим засадничим оптимізмом можна пояснити його в перших місяцях еміґрації серіозне ставлення, наприклад, до таких річей, як згадані вже вище проекти бувшого міністра Бутенка і бувшого генерального писаря Полтавця утворити нову директорію з участю Бутенка, Полтавця і самого Липинського. Цей же метод пояснює й той випадок, коли Липинський дав себе намовити фінансувати з фондів орґанізації якесь фантастичне повстання, а потім чистосердечно признав перед орґанізацією необдуманість свого рішення.
Коли Липинський мав в своїх руках провід також і над орґанізаційною працею і над практичною політикою, се-б то до повстання окремого виконавчого орґану (Центральної Управи), він визнавав потребу компромісів і необхідности вважати на
