реальні обставини, не тільки на ідеольоґічні засади, бо цього вимагає кожна спроба перевести ідею в життя. Пригадую одне в цім відношенню характерне засідання Ради Присяжних, спільне з прибувшими з Польщі делеґатами Хліборобського Союза (Ст. Подгорський і С. Горват). Нам зроблена була пропозиція, санкціонована авторитетно з польського боку — спільної з Польщею акції проти большевиків за визволення Великої України. Пригадую, як Липинський боронив привезене предложення проти всіх членів Ради Присяжних, які критикували деякі пункти засадничо. Зрештою знайдена була компромісова формула для дражливого питання, яка задовольнила й приїзжих делеґатів.
А саме: Липинський дав таку формуловку питанню Галичини: „Галичина має своє законне представництво — Уряд 3. У. Н. Р. — і справа ця може бути полагоджена мирно тільки поміж Польським і Укр. Галицькими Урядами“.
1920 і 1921 роки — Липинський, як і вся Рада Присяжних, знаходяться під впливом розповсюдженого серед еміґрації очікування нових подій і значних перемін на Українських Землях. Коли-ж 1921 рік не приніс ніяких помітних перемін в політичнім положенню, починає Липинського непокоїти думка про майбутнє ідеї. У нього кристалізується свідомість того, що підготовчий на еміґрації період затягнеться на довший час, що відсутність реальних успіхів, а також неминучі при всякій політичній роботі помилки і компроміси можуть дискредитувати і понизити авторитет Ради Присяжних і її Голови, як головного ідеольоґа, так і авторитет самої ідеї.
Де вихід з такого становища?
Розрішення цього питання бачить Липинський в утворенню окремого виконавчого орґану Центральної Управи Обєднаних Хліборобських Орґанізацій. Після наради представників Гетьманських Орґанізацій 4-5 червня 1922 року Центральна Управа орґанізується і працює під проводом призначеного Ясновельможним Паном Гетьманом голови — Ів. Мик. Леонтовича.
Орґанізація Центральної Управи мала означати відхід Липинського від орґанізаційної і політичної роботи і скупчення ним всіх своїх сил над розробленням теорії руху і над ідеолоґічною контролею його напрямку.
По думці принятих Радою Присяжних і з'їздом 4–5 червня 1922 р. постанов Центральна Управа мала відповідати за свою працю з одного боку перед Гетьманом, з другого перед Радою
